авторка говорить з дітьми як із рівними, без всякого моралізаторства, максимально щиро, чесно, і це прям так дивно. по-моєму, я ще не зустрічала такого у дитячих книжках. герої говорять реальною живою мовою. мені здається, саме такі книжки прививають любов до України - причому без слів "Україна" і "любов", це в іншй спосіб, ніж напучування.

Купувала цю книгу дочці шестикласниці,згідно з віковою категорію. Але книга "Що знаходять у Хрулях" їй абсолютно не сподобалась,тому що здалась не зрозумілою. Із цікавості теж прочитала книжку і зрозуміла,чому книга не зайшла дитині. Твір буцім-то і про дітей і як здається про сучасних дітей,але насправді ці діти дуже нагадують дітей дев'яностих да і все село наче винирнуло із минулого, саме тому сучасній дитині складно зрозуміти , як вчинки головних героїв так і досить дорослий посил книги. Я би порадила цю книгу скоріше дорослим,ніж дітям,які хочуть згадати своє безтурботне дитинство літом у селі, а ще книга нагадує нам у цьому заклопотаному дорослому світі, що не слід ніколи забувати про людяність, навіть коли на горизонті майорить омріяна ціль.