Роман "Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі" это литературное произведение которое поможет немного разобраться в психологии человека, а непосредственно автор этой книги на реалистичных примерах показывает некие основы правильного взаимодействия с людьми. Автор произведения словно предсказывает сценарий целой жизни различных личностей ведь делает определенные выводы опираясь на старые сказки которые имеют намного более глубокую смысловую нагрузку нежели читатели могут себе представить.

Дана книга - безумовно, шедевр. Однак це література специфічна, зрозуміла для психологів та психотерапевтів. Пересічному читачеві буде не просто важко, а незрозуміло й подеколи нудно. Особисто я далека від психології, тому з книги винесла небагато. Як я зрозуміла, автор переконаний, що сценарій свого життя людина пише, спираючись на набутий до 6 років досвід. Велику роль відіграють при цьому дитячі казки. Плюс вела роль належить батькам, які роблять з дитини бажане, нібито виступають у ролі гончарів, що ліплять горщик. Існує три типи сценаріїв: переможці, непереможці і невдахи. Також у людині є три типи станів: Батько, Доросла людина й Дитина. З власного досвіду, погоджуся, в мене є одна знайома пара, де чоловік грає роль Батька, а його дружина поводить себе як Дитина. В принципі їх така поведінка задовольняє. Якби він і вона поводили себе як Батько або Дорослі, напевно, конфліктів було б більше. Прочитавши цю книгу, я ще раз замислилася над тим, наскільки неправильними є образи принца і принцеси для подальшого становлення людини. Адже дівчата часто йдуть на необдумані вчинки, аби виглядати, як Барбі, а закохані хлопці подеколи руйнують своє життя й кар"єри заради недосяжної краси. Можливо, треба дітям читати більш реальні казочки?

Цю книгу вирішила прочитати після Клода Штайнера "Сценарії життя людей", друга та сподвижника Еріка Берна, так як в рекомендаціях говорилось про велику кількість прикладів ігор та сценаріїв. Перед цим, ще в університеті читала "Ігри в які грають люди" і "Люди які грають в ігри". Краще починати читати, після ознайомлення з основами транзактного аналізу і з розумінням основних положень (хоча на початку книги Ерік Берн турботливо дає всі визначення), тому вона буде легше сприймати психологами та психотерапевтами, але якщо Вам близька тематика і ви в курсі цього психологічного напрямку - тоді можна сміливо читати і рефлексувати. Хоча насправді, книга написана досить доступно, сам Ерік Берн намагався зробити психологію простою і зрозумілою, відчувається, що книга написана з намаганнями спростити і пояснити, так, щоб легко сприймалось. Транзактний аналіз ґрунтується на основах, що люди в різних обставинах перебувають у різних Я-станах, а доля і дії - визначаються сценаріями, які людина отримує від батьків і оточення в дитинстві. Гарною можливістю аналізу сценаріїв є казки, адже якби персонажі опинились в реальному житті могло б бути так, що позитивний герой зовсім не керується добром, а негативний - є жертвою обставин, завдання ж визначити що є "прописаною істиною" і до чого це призведе і Червона Шапочка може бути зовсім не дівчинкою, яка потрапила в біду, а безжальною і легковажною. Ерік Берн описує велику кількість ігор, сценаріїв та істинних причин вчинків з його особистої практики та наслідки, що несуть сценарії, для життя людей, що ними керуються. Не зовсім проста, але цінна книга, може використовуватись для самоаналізу, але варто розуміти, що це все ж таки психологія з розряду класичних праць.