Щиголь
Бумажная книга | Код товара 654223
Yakaboo 4.8/5
Автор
Донна Тартт
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
2013
Переводчик
Виктор Шовкун
Количество страниц
816
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Щиголь

Тео Декер - реальний, а не казковий хлопчик, що вижив. Друг кличе його Поттером, та це звучить гіркою іронією. Єдине диво в житті хлопця, чия мати загинула в нього на очах, - украдена з галереї картина з яскравою пташкою: щиглем, назавжди прикутим до жердини. Та на відміну від птаха, Тео не бачить сенсу вирватися з полону свого життя-катастрофи. Події, які вирують навколо нього, дивовижний і жорстокий світ - лише тло для історії його душі, зацикленої на жахливому моменті дитинства. І єдине, що здатне повернути його до розуміння абсолютної цінності життя, - це безсмертна краса тих небагатьох речей, які варто рятувати навіть із полум'я.

• Пулітцерівська премія 2014 року!

• Планується екранізація Warner Bros.

• Медаль Ендрю Карнегі за майстерність у літературі

• Книжка року за версією Amazon, The New York Times, Book Review, USA Today тощо

• Донна Тартт входить до списку 100 найвпливовіших людей 2014 року за версією Time

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Донна Тартт
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
2013
Переводчик
Виктор Шовкун
Количество страниц
816
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  •  
    №1 Моєї Бібліотеки!!! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Купуючи цю книгу, я й трішки не здогадувався який шедевр чекає на мене в середині. Це щось зовсім нове й відрізняється від того, що я читав раніш. Читаючи цю книгу ви поринете у життя людини, яка багато що прожила. Автор показує нам і наштовхує по роздумувати над досить серйозними речами у доступній кожному манері.

    Здавалося, що в книзі 800 сторінок, але їх взагалі не відчуваєш, а в кінці навіть стає сумно, що скоро ця історія закінчиться. Ще великий плюс твору є те, як все детально продумано (видно що автор працював 10 років!), нічого просто так не відбувається. Донна Тартт закохує нас у своїх персонажів і переживаєш за подальшу долю буквально кожного з них. Не можна сказати про, що саме ця книга. Тут є всі аспекти життя. Книга називається саме "Щиголь", бо ця картина стає майже нарівні з живим персонажем твору - вона головна проблема головного героя, але й водночас головне його спасіння.

    Написано настільки круто, що забуваєш про те, що це писав якийсь автор і т.д., не покидає відчуття що це історія реальної людини. Книга однозначно з категорії "must read". Також дуже важливо, що ми маємо дуже гарний український переклад. До речі, вельми приємно здивувало, що один з головних героїв є українець! Чи часто ви таке знайдете в іноземних авторів?

    Отже, якщо ви шукаєте нетиповий бестселер, котрий я впевнений не загубиться з плином часу, то однозначно беріть "Щигля". Декому може здатися вельми затягнуті перші 300-400 сторінок, але я запевняю далі книга буквально поглинає вас. Не хотілося закривати книгу, щоб піти поїсти) Вже порекомендував всім близьким і рекомендую кожному!!! Тепер залишилось чекати, коли з'являться в українському перекладі інші 2 книги Донни Тартт=( А поки, прочитаєте цей прекрасний роман)
  •  
    Рефлексія американської мрії 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я не можу назвати себе прихильником реалістичної літератури (а "Щиголь" — представник саме реалізму), ніколи не фанатів від "Ловця у житі", але цей твір сподобався.
    Дуже всеохоплюючий роман. Має кілька лоґічних розбіжностей, невеличких ляпів, але вони не критичні. Тео Деккер — живий, усі його проблеми та рішення вмотивовані, співвідношення кількості "роялів" з кількістю сторінок дотримане. Щоправда, особисто мені набагато більше сподобався Борис, але, імго, авторка навмисно зробила протаґоністом дуже суперечливого персонажа.

    До речі, цікаву роль у книзі відвенео українству. Українською мовою один з персонажів лагідно називає свою кохану дівчину та співає пісні, а російською — лається та спілкується з кримінальним світом. Жодної політики, просто сприйняття американської письменниці.

    І ще: здається, що весь роман було написано заради останніх сторінок. Там — вся сутність, вся есенція та філософія книги. Багато в чому "Щиголь" виграє саме завдяки цьому фінальному монологові авторки.

    Переклад: рівень "КСД". Знову англійські літери, знову плутанина з родом та відмінками, знову хибодруки в кожному розділі. Але для тих, хто вже звик читати книжки від цього видавництва (бо інших українських перекладів немає), особливих проблем не стане.

    Справедливою оцінкою саме виданню було б 4.0, однак не хочеться псувати рейтинґ саме романові (який є дійсно цікавим), тому так.

    Якщо шукаєте великий роман на зиму, то "Щиголь" — добрий кандидат. До речі, у сеттинґу неодноразово зустрічається Різдво.
Купить - Щиголь
Щиголь
250 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Донна Тартт
Донна Тартт

Донна Тартт родилась в небольшом городке Гринвуд, расположенном в восточной части штата Миссисипи. Как и большинство детей, будучи пяти лет от роду, написала первое стихотворение. Талант дал о себе знать, когда Донна Та

Подробнее

Рецензии Щиголь

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    №1 Моєї Бібліотеки!!! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Купуючи цю книгу, я й трішки не здогадувався який шедевр чекає на мене в середині. Це щось зовсім нове й відрізняється від того, що я читав раніш. Читаючи цю книгу ви поринете у життя людини, яка багато що прожила. Автор показує нам і наштовхує по роздумувати над досить серйозними речами у доступній кожному манері.

    Здавалося, що в книзі 800 сторінок, але їх взагалі не відчуваєш, а в кінці навіть стає сумно, що скоро ця історія закінчиться. Ще великий плюс твору є те, як все детально продумано (видно що автор працював 10 років!), нічого просто так не відбувається. Донна Тартт закохує нас у своїх персонажів і переживаєш за подальшу долю буквально кожного з них. Не можна сказати про, що саме ця книга. Тут є всі аспекти життя. Книга називається саме "Щиголь", бо ця картина стає майже нарівні з живим персонажем твору - вона головна проблема головного героя, але й водночас головне його спасіння.

    Написано настільки круто, що забуваєш про те, що це писав якийсь автор і т.д., не покидає відчуття що це історія реальної людини. Книга однозначно з категорії "must read". Також дуже важливо, що ми маємо дуже гарний український переклад. До речі, вельми приємно здивувало, що один з головних героїв є українець! Чи часто ви таке знайдете в іноземних авторів?

    Отже, якщо ви шукаєте нетиповий бестселер, котрий я впевнений не загубиться з плином часу, то однозначно беріть "Щигля". Декому може здатися вельми затягнуті перші 300-400 сторінок, але я запевняю далі книга буквально поглинає вас. Не хотілося закривати книгу, щоб піти поїсти) Вже порекомендував всім близьким і рекомендую кожному!!! Тепер залишилось чекати, коли з'являться в українському перекладі інші 2 книги Донни Тартт=( А поки, прочитаєте цей прекрасний роман)
  •  
    Рефлексія американської мрії 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я не можу назвати себе прихильником реалістичної літератури (а "Щиголь" — представник саме реалізму), ніколи не фанатів від "Ловця у житі", але цей твір сподобався.
    Дуже всеохоплюючий роман. Має кілька лоґічних розбіжностей, невеличких ляпів, але вони не критичні. Тео Деккер — живий, усі його проблеми та рішення вмотивовані, співвідношення кількості "роялів" з кількістю сторінок дотримане. Щоправда, особисто мені набагато більше сподобався Борис, але, імго, авторка навмисно зробила протаґоністом дуже суперечливого персонажа.

    До речі, цікаву роль у книзі відвенео українству. Українською мовою один з персонажів лагідно називає свою кохану дівчину та співає пісні, а російською — лається та спілкується з кримінальним світом. Жодної політики, просто сприйняття американської письменниці.

    І ще: здається, що весь роман було написано заради останніх сторінок. Там — вся сутність, вся есенція та філософія книги. Багато в чому "Щиголь" виграє саме завдяки цьому фінальному монологові авторки.

    Переклад: рівень "КСД". Знову англійські літери, знову плутанина з родом та відмінками, знову хибодруки в кожному розділі. Але для тих, хто вже звик читати книжки від цього видавництва (бо інших українських перекладів немає), особливих проблем не стане.

    Справедливою оцінкою саме виданню було б 4.0, однак не хочеться псувати рейтинґ саме романові (який є дійсно цікавим), тому так.

    Якщо шукаєте великий роман на зиму, то "Щиголь" — добрий кандидат. До речі, у сеттинґу неодноразово зустрічається Різдво.
  •  
    Рекомендую! 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    813 сторінок! Чесно, було аж страшно починати)) І соромно зізнатися, але напередодні навіть не читала жодних анотацій і взагалі лиш краєм ока підглядала деякі відгуки, навмисне не дуже вникаючи: просто сподобалось чи ні.
    Все чомусь думала, що це щось напівдамське, хоч трохи бентежила така кількість позитивних вражень. Не те, щоб спеціально не вишукувала нічого про книгу, щоб не бути упередженою – ні. Якось…ну, визнаю, що трохи непрофесійно підійшла до справи)) Сіла так розслаблено – і просто залипла. Незчулась, як перегорнула 100 сторінок. І спинитися було не реально! Такий раптовий вир захвату, інтриги й зачарування авторською майстерністю – не передати! Я немов випала з життя на півтора тижні читання – думками була вся у книзі.
    Ясно, що нічим дамським там і близько не пахло. Це неймовірний, глибокий роман про складну долю Тео Деккера, про біль, випробування, помилки, дорослішання, кохання, дружбу, любов, взаємини з людьми, роздуми, мистецтво, життя… І в кожній події, в кожній емоції – картина Фабриціуса «Щиголь», з якою Тео став одним цілим. Він сам був немов тим щигликом з полотна, прив’язаним ланцюжком за лапку, як сам хлопець – до трагічної події в дитинстві, що стала поворотним моментом його долі, до спогадів з минулого і – найважливіше – до самого життя.
    Сюжет складний і багатогранний. Як на моє сприйняття, немає нічого малоймовірного, що б змусило читача сумніватися в правдивості оповіді, чого б не могло відбутися з героєм такої історії.
    Що особливо захопило – це увага до деталей. Обожнюю такі книги, де важливе кожне слово, де речення перечитуєш двічі або й тричі, щоб ще раз за разом посмакувати кожною літерою, щоб образи вигравали в уяві ще яскравіше. Персонажі дуже яскраві, кожен не схожий на іншого, кожен зі своїм темпераментом та звичками, про які авторка не забуває ні на 80-тій сторінці, ні на 180-тій. Ти бачиш кожен порух, зморшку на обличчі, зблиск сонячного променя на волоссі, розрізняєш їхню ходу, голоси, знаєш характери й приблизно можеш передбачити їхню поведінку. Це дуже й дуже майстерно!
    І обкладинка чудова: аж хочеться більше розірвати той клаптик паперу, за яким видно щиглика, поглянути, який він, якого кольору, що з ним відбувається. Сторінка за сторінкою – немов зазираєш за той клаптик і округлюєш очі від побаченого.
  •  
    Про ,,Щиголя" 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Роман-лауреат Пулітцерівської премії ,,Щиголь" від американської письменниці Донни Тартт - це ще один об'ємний твір (800 сторінок!!!), який так кортіло прочитати, але насторожували негативні відгуки про нього. Зокрема, затягнутість, ледь не половина ,,непотрібного" тексту, надмір наркотичної та алкогольної залежності на сторінках твору... Але цікавість, а також позитивні відгуки, та й сама думка, що Пулітцера просто так не дають, таки взяли гору! Плюс, інформація, що авторка над романом пропрацювала 10(!!!) років.

    Отож, мої очікування щодо ,,Щигля" оправдалися: є за що критикувати, але є набагато більше того, що робить твір непересічним та, безперечно, вартим уваги та часу на прочитання такої ,,цеглинки". Щонайперше, похвали гідна класна оригінальна обкладинка: картина із маленьким щиглем, прикованим ланцюжком до жердини. Саме ця картина голландського художника Фабриціуса є лейтмотивом роману, прокляттям і спасінням головного героя. Недоліком саме українського видання є одруківки.

    Тео Деккер - головний герой, який у 13 років вцілів після теракту у музеї. Ця трагедія забрала життя його матері, але й подарувала цінну картину. Хлопець її украв та переховує вдома. Він намагається нікому не видати свою таємницю, але одного разу таємне стає явним...

    Дану книгу раджу читати неспішно. Хоча, ймовірно, Ви не зможете від неї ,,відлипнути".) В будь-якому разі, ,,Щиголь" вартий уваги кожного книгогурмана!
  •  
    Картина-тотем 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга – важковаговик. Все ходив біля неї колами не наважуючись на знайомство. Та наближення екранізації мене змусило взятись за неї. Книга відзначена Пулітцерівською премією, що додає їй і без того ваги) Автор книги – Донна Тартт, на мою думку, не даремно отримала нагороду, оскільки, аналізуючи її автобіографію, до процесу написання книг вона підходить відповідально. Три написані книги з періодичністю видання раз в 10 років. Такий цікавий факт.

    Про що книга. Книга про важку долю хлопчика, який втратив в дитинстві матір. На той момент батьки були вже розлучені. І з цього починається відправний пункт. Різні міста, різні країни, різні родини, різні проблеми. Звичайно, перенісши в дитинстві таку трагедію і будучи без належного нагляду, підліток стає проблемним. Погана поведінка, погана компанія. Так, Тео не був зразковим хлопчиком. Та все одно в нього були і гарні риси.

    Загалом книга описує приблизно двадцятирічні пригоди Теодора. Шлях від маленького хлопчика з немаленькими проблемами до великого хлопчика з не меншими проблемами.

    Чому Щиголь? Бо крізь весь твір доля хлопчика пов’язана з рідкісною картиною голландського живописця «Щиголь». Вона є його талісманом, якорем в цьому світі.

    Чи засуджую я Тео? Частково.
    Чому частково? Бо хоч і значна частина його вчинків були далекі від законних, та все ж і доля випала йому важка. І хоч це і не виправдання, та я гадаю, що якби не лихо в дитинстві, він би був успішною і хорошою людиною.

    Книга читається легко, хоч і велика. ЇЇ відзначив навіть Стівен Кінг. Тому пробуйте ;)
  •  
    Жива класика, яке переверне ваше уявлення про сучасну літературу
    У цій книзі є величезний мінус — вона дуже товста і об'ємна. Але є й плюс — вона товста й об'ємна, з наймовірною деталізацією аж до найменших дрібниць, як то порух вітром листочка, який ледь тримався за гілочку з останніх сил, до настільки потужного емоційного наповнення, що змушує вас самих пережиті ті жахіття, які відбуваються на сторінках цієї феноменальної книги.

    Тео Декер — звичайний хлопець з Нью-Йорку. Він проживає тільки з матір'ю, бо батько не впоравшись із сімейними труднощами одного разу вирішив залишити їх напризволяще, а собі влаштувати комфортне життя без відповідальності й зайвих турбот. Це було нелегке життя, але хлопець давав собі раду. Мати також з останніх сил старалася зробити для сина все від неї необхідне. Так, було важко. Але про цю частину Тео розповідає як До. Бо одного дощового дня все перемінилося. І настало Після: темне, холодне, жорстоке і пропаще.

    Хочу наголосити ще раз на надзвичайно потужному вмінні автора передавати емоції на папері. Поринаючи в ті тяжкі події, ти ніби сам їх переживаєш. Душа починає боліти, а серце аж щемить. Інколи відчуваєш мурашки по тілу. Моментами виникає думка, що ця книга є реалістичнішою за саме життя. Такого в мене ще не було.

    Щоб не закінчувати на поганому, додам таке. В книзі є один хлопець — Борис. Він другий за важливістю герой після Тео. І, як не дивно, він українець. Здивувало таке точне знання автора особливостей наших звичок, жестів, поглядів, мови. Наймовірно здивували слова Бориса на запитання, чи він вважає російську мову рідною. "Ні, ця мова найкраще підходить хіба що для матюків", — відповів він. Хоч хлопець являється і не найкращим персонажем, але мені дуже імпонувало те, що про Україну в світі таки почали дізнаватись, хай навіть так.

    Моя оцінка: 10/10.
  •  
    Маст-рід
    Книга одразу вражає своїм розміром. І вагою, звичайно ж, теж. Читаючи її, лишається враження монументальності, ніби ця книжка - пам'ятник чомусь величному. Читаючи цю книгу, я ясно відчуваю, що ця книга писалася декілька років (а якщо я не помиляюсь, то десять років). Написано легко, і хоча мене трошки турбували моменти з неправильними відмінками чи закінченнями, але я не нарахувала їх багато, загалом стилем написання я лишилася задоволена. Це одна з тих книжок, які лишили після себе спірні відчуття, хоча в мене так буває з більшістью книжок, у яких відчувається американський стиль. Окремо хочу відзначити гарне оформлення. А от історія з картиною мене вразила дуже сильно. Я додатково відшукала картину і довго її роздивлялася. Тео в мене викликав асоціацію не так з прикутою пташкою, як з ланцюжком, що міцно прибитий до стіни. Його щиголем була мати, а тепер, коли вона полетіла, він самотньо звисає зі стіни і коливання вітру гойдають його туди-сюди. Але враження загалом хороші. Приголомшуючі. Закриваючи останню сторінку, відчуваєш ніби тебе вдарили подушкою по голові. Ця книжка - обов'язкова до прочитання.
  •  
    Раджу!
    Я це зробила!!! Юху!!!
    Я років зо два готувала себе до її прочитання. 800 сторінок мене лякали. Не так своєю кількістю, як я просто боялася невиправдано розтягнутого сюжету. Тож до читання приступала з певною осторогою. Та вже перших двадцять сторінок мали такий динамічний сюжет, що стало зрозуміло, нудно навряд чи буде. Я з нетерпінням чекала можливості продовжувати читання, з великою неохотою зупинялася, бо мала якісь інші справи. Останні сто сторінок подолали за дві години-ранкове пробудження і зрештою фінальна частина прочитана і шалене умиротворення з'явилося в душі.
    Не буде переказувати сюжет, просто спробую кілька своїх вражень.
    Надзвичайно важко сказати, про що саме книга. У ній якось так органічно переплетено кілька ідей, що мимоволі напрошуються слова "про життя". Причому життя різнобарвне і проблемне.
    Про дружбу - міцну, чоловічу, необгрунтовану і схиблену.
    Про самотність - емоційну, фізичну, психологічну.
    Про залежність - наркотичну, алкогольну, любовну.
    Про співчуття - ірраціональне, показове, щире.
    Про любов - хворобливу, оманливу, вічну, всеохоплюючу.
    Про мистецтво - пітримуюче, визначальне, живильне, злодійське, збагачуюче.
    Цей перелік можна продовжувати безкінечно.
    Здається, це перша книга, у якій я не намагалася вгадати кінець. Події розвивалися настільки неочікувано, що спрогнозувати, як усе піде навіть у наступному абзаці, не те що через 20, 100 чи 200 сторінок було просто нереально. Точу я читала і насолоджувалася кожною сторінкою.
    Ще кілька слів про переклад. Я не знаю, який він) Мені лише в кінці попався один хибодрук, але я не гарантую, що текст ідеальний. Просто книга мене полонила і я, здається, ніяких недоліків у ній не помічала.
    Раджу!!!
  •  
    Рецензія
    “Щиголь” – це одна з тих книг, на які не можливо не звернути увагу. З першої секунди вона зачаровує, магнетизує, зворушує очима маленької пташки з картини голландського художника Карела Фабриціуса – ніжної, тендітної, беззахисної. В її очах журба та смуток. Вона, немов у полоні напіврозірваного мистецького полотна, з якого хоче вирватися, розправити мініатюрні крильця та полетіти на волю. Однак, якщо знайти зображення самої картини, написаної у середині XVІІ, бачимо, що лапку стримує золотий ланцюг.
    О, як я розумію Тео Декера, який не міг відірвати погляду від картини! В один день він втратив матір під час теракту в музеї Метрополітен і заволодів голландським шедевром. Мама була для нього найріднішою людиною, він боляче переживає втрату. Єдиним порятунком для нього у скрутний час стає живописний “Щиголь”. Він оберігає його, як найдорогоцінніший, дбайливо оберігає від сторонніх очей, ховає, як найпотаємніший закапелок людської душі. Він, немов та пташка, прив’язаний золотими путами до своєї таємниці. Адже це єдиний зв’язок з минулим, якого вже ніколи не повернути: дитинство, материнську любов та рідний дім.
    Це роман, я б навіть назвала епопея. Це книга про життя, його символізм та алегорію. Кожний день, кожну годину, кожну хвилину. І, повірте, в книзі на вісімсот сторінок їх сповна. Донна Тартт пише виважено, розмірено, непоспіхом, роками шліфуючи найменші деталі. Це історія про мінливість життя, яке не стоїть на місці, а змінюється коловорот міст, подій, людей, про про таємницю, інтригу, втрати, розпач, ілюзії та примарність почуттів, жорстокість світу і безсмертну красу, яка надає сили жити. А ще це розповідь про людські стосунки. Про те, як рідні люди можуть бути чужими, а випадкові знайомі – стати близькими. Не дивно, що роман такий популярний – за нього Донна Тартт отримала Пулітцерівську премію в 2014 році та світове літературне визнання.
  •  
    резензія
    Історія підлітка Тео, який в ранньому віці дізнався, що таке втрата близької людини, і таких втрат, впродовж всього його життя, буде ще не одна. Хлопець мусить пристосуватись до нових обставин і навчитись жити заново. Та не все так легко йому вдається: він призвичаюється до шкідливих звичок, алкоголю та наркотиків.
    Куди б він не подався, його завжди супроводжує картина «Щиголь», яка потрапляє до його рук зовсім випадково. Коли Тео перебуває в одному з Нью-Йорських музеїв, там трапляється теракт. Один з відвідувачів музею помирає у хлопця на руках і просить його забрати з собою картину, щоб та не дісталась мародерам. Саме ця картина дає йому наснаги триматись на плаву і не опуститись на саме дно, а в подальшому і віднайти улюблену роботу.
    Щиголь – картина голландського художника Карела Фабриціуса написана в 1654 році. Маленька пташка, прикута за лапку ланцюжком, вимушена все життя провести в неволі, не маючи змоги по-справжньому розправити крила. Тео чимсь схожий на цього щиглика. Хоч в дорослому житті він і отримує повну свободу дій, але його наче щось тримає, і він не може вибратись з полону своєї наркотичної залежності та своїх страхів.
    Поттер – саме так називає Тео його кращий друг Борис, хлопець з українським корінням, який відіграє важливу роль в житті головного героя. І подібність між Теодором і Гаррі не лише в тому, що вони обидва носять окуляри, а й в тому, що Тео також є хлопчиком, що вижив.
    Книжка написана в розміреному темпі, плавний сюжет, в якому мало динаміки, але не можна сказати, що читати її нудно. Свою відзнаку вона отримала не завдяки сюжету, а через присутність в ній шедевру художнього мистецтва і паралелей між картиною, художником і головним героєм.
 

Характеристики Щиголь

Автор
Донна Тартт
Издательство
Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Язык
Украинский
Год издания
2016
Год первого издания
2013
Переводчик
Виктор Шовкун
Количество страниц
816
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
60х90/16 (~145х215 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Шрифт
Minion
Тираж
10 000
ISBN
978-617-12-0838-4, 978-0-349-13963-0
Вес
732 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Щиголь