Який він – майбутній Київ? У цій книжці ми бачимо його очима школярів. Для них не проблема злітати в космос, дізнатися будь-яку інформацію, під'єднавшись до удосконаленого варіанту Інтернету – до грибниці, чи політати на реактивному наплічнику. Але є проблеми, які залишились такими ж, як і в наш час: як приховати від батьків зауваження вчителя, як завести дружбу, як розібратися зі своїми почуттями. Сюжет динамічний, пригод багато і вони часто дуже неочікувані. Навіть ті, хто добре знайомі з космічною фантастикою, знайдуть для себе щось новеньке. Тепер про героїв. Неборак і Ненарок. Не знаю, хто як, а я їх постійно плутала: хто з них Мишко, а хто Сашко. Звичайно, прикольно, що є така ніби словесна гра, але це збивало з пантелику. Так, характери у хлопців різні: один більш відповідальний, розумний і потаємний, інший – трохи відкритіший і бешкетніший. Інколи, тільки це і допомагало їх розрізнити. Хоча спільних рис у них теж немало: сміливість, самопожертва, метикуватість. Доки школярі разом із новою подругою Алісою намагалися розгадати таємницю – мені було цікаво. Та коли в сюжеті з'явилися дивні тварини – стало не дуже зрозуміло і якось навіть відразно. Це висмикнуло мене із подій і я втратила те повне занурення в сюжет, на яке чекаєш від пригодницького твору. Мотивація героїв так часто змінювалася, що це втомлювало. У намаганні тримати інтригу в кульмінації, автор, як на мене, перемудрив. Але в тексті багато різних штучок-цікавинок: натяків на прислів'я, відомих особистостей, на фільми та серіали тощо. І це робить повість цікавою не лише для школярів, а й для дорослих. Мені сподобались ілюстрації – така ніби доповнена до тексту реальність, що візуалізує предмети майбутнього, які не завжди детально описані. Закінчення натякає на можливе продовження. Але я, якщо чесно, не впевнена, чи хочу знову повертатись до цієї історії. Хіба якщо там не буде гидких мавп, крокодилів та жуків.