Первая книга, которую мне хотелось то бросить, то было интересно, что же там дальше. Книга о параллельном мире, который точно где-то есть, и в который точно никогда не попадешь. Когда героиня рассказывала о стереотипах, которые существуют о порноактерах, она рассказывала обо мне. Я всегда представляла этих людей беспринципными, не очень образованными, не любящими себя. А оказалось, что эта девушка, как человек, мне даже понравилась. Почему люди решают заняться таким бизнесом? Мне до сих пор не понятно. Ей было просто интересно попробовать что-то новое. Когда читала о порностудии на Позняках, было как-то не очень, потому что это рядом. Мне бы точно не хотелось знать, что где-то рядом со мной это происходит. Зато было интересно читать о таких студиях в Будапеште, Праге, в Португалии и Испании. Почему? Не знаю. Я бывала в квартале красных фонарей в Амстердаме и в Гамбурге. И мне тогда было любопытно, кто эти девушки в окнах. Что они думают? Почему этим занимаются? Эта книга и стала ответом на мои никому не заданные вопросы. Осуждаю я людей, которые этим занимаются? Нет. Хотела бы я иметь друзей среди них? Нет. Изменилось ли моё восприятие этого бизнеса? Да. Героиня рассказывает грамотным, умным, интересным языком, даже цитирует классиков украинской литературы. Но я не уверена, что это стиль её речи на сто процентов, думаю, что многое тут от Богдана. Я почему-то уверена, что это действительно реальный человек, который рассказал ему свою историю. Ну не может же Богдан настолько подробно знать о порнобизнесе или изучать эту тему годами. Получилось довольно интересно. Без пошлости об этом, оказывается, тоже можно рассказывать. Но мне очень хочется, чтобы некоторые читатели не восприняли книгу как рекламу. А такие моменты в книге я увидела. Спасибо за приоткрытые тайны.

Здебільшого такі відверті сповіді я звикла бачити на телеекранах, де чим трагічніша і ексцентричніша тема, яку ще ніхто не підіймав (за умови того, що кінокартина знята іменитим режисером), тим більше вірогідність отримання Оскару. У книзі Богдана Логвиненко мова йде про звичайну провінційну дівчину відмінницю, яка розривається на два полюси: жити за радянською мораллю чи відкривати для себе нові горизонти, у цьому випадку – частіше сексуального характеру. З кожним кроком вона йде все далі: сьогодні її перший досвід, завтра – отримання досвіду через сайт знайомств, післязавтра – зйомки у порнофільмах. Я читала цю книгу через декілька років після її виходу, коли ажіотаж хвалебних і ганебних відгуків стих. Не скажу, що це шедевр, чи зовсім нова тема, але, на мій погляд, мова твору дуже приємна, не було вульгарності чи недоречного епатажу. Для мене це історія із паралельного світу, з яким я не маю наміру перетинатися, але який є місце в житті. Радію з того, що головна героїня роману не зазнала якихось трагічних історій, кожному своє життя, досвід та щастя.

Книга Богдана Логвиненка з дуже цікавою та заманливою назвою «Saint Porno» в прямому розумінні слова розповідає про порно. Це відверта розповідь про українську дівчину, яка певною мірою пов’язана з порно індустрією. Розповідь ведеться від імені головної героїні, яка розповідає про своє життя та порно акторство. Вона близька знайома автора. Найголовніше, про що говорить книга це пошук власного я. Головна героїня закликає до суспільних змін пострадянського суспільства, в якому люди намагаються жити чужим життям та відповідають бажанням та потребам близьких родичів: батьків, братів чи сестер. Наша героїня не зважаючи на сторонні думки обрала свій власний шлях і робила все за своїм душевним покликанням. Книга надзвичайно мотиваційна, та допоможе читачам, які шукають свій шлях та знаходяться на життєвому роздоріжжі. У книзі не дуже багато інформації про порно індустрію, але наявна інформація досить однобока і тяжіє до виключно позитивних відгуків. Професія порно актора дуже сильно ідеалізована. Книга має компактне, маленьке оформлення, папір достатньо цупкий, кремового кольору, текст читається дуже легко. Рекомендую всім читачам-експериментаторам!