«Сьомга» — це тонкий і водночас тривожний роман про жіночу вразливість, тілесність і пам’ять. Андрухович вибудовує текст як внутрішню подорож, де зовнішні події лише відлунюють глибші психологічні процеси. Її проза — делікатна, майже камерна, але під цією стриманістю відчувається нерв. Роман досліджує інтимний простір — любов, страх, залежність, травму. Авторка не дає простих оцінок, не впадає в моралізаторство. Її героїня — жива, суперечлива, іноді розгублена, іноді сильна. Символіка назви працює багаторівнево: це і про повернення, і про інстинкт, і про приреченість рухатися проти течії. Андрухович майстерно працює з деталлю — запахи, дотики, уривки спогадів формують щільну емоційну атмосферу. «Сьомга» — це текст не гучний, але дуже чесний. Він не прагне епатувати, але залишає відчуття тихої внутрішньої роботи, яку читач продовжує вже після останньої сторінки.