"Руїна козацько-селянської України в 1648-1764-1802 роках" Сави Зеркаля - це доволі дивна книга. Чому я дійшов до таких висновків? Коли я взяв у руки цю книгу, то відразу хотів зрозуміти про що ж вона, адже назва хоч і прозоро вказувала на період козаччини в історії України, але саме формулювання "Руїна козацько-селянської України" підказувала, що мова повинна б йти про поступове поневолення українського народу, його винищення у війна і т.д. В анотації зазначалося, щось доволі інше - книгу автор присвятив "політико-адміністративним та соціально-економічним відносинам в Україні", про що він не проминув розлого написати і у своїй передмові, наголошуючи, що інші дослідники оминали соціально-економічні теми (хоча слід зазначити, що радянська історична наука, попри усю її тенденційність, однобокість, класовість і т.п. негатив, зосереджувалася саме на соціально-економічних темах - хоч і висвітлювала їх не так як слід з наукової точки зору). І ще слід зазначити, що праця була написана та видана на еміграції в 1960-х роках (тобто не є новою і автор мусів знати про подібні радянські дослідження)... Коли я почав читати книгу і забігав по тексту наперед, то зрозумів, що насправді у книзі майже нічого немає про соціально-економічні відносини, що так наголошувалося в анонсі. Це простий звичайнісінький виклад історії України з 1648 до 1802 років - про війни, договори, політику, обмеження Москвою автономії... тобто те, що можна прочитати в інших книгах. Єдина особливість твору - це антипатія автора до лідерів козацтва (як він їх називає "старші"), яких вважає поневолювачами народу, тиранами, що продавали його в договорах задля своїх особистих користей і щоб збільшити власні маєтки, закріпити за собою селян... От і фактично підсумок про цю книгу. Вам вирішувати, чи її читати і чи варта вона чогось більшого, як просто один із зразків "історіографічної думки", як і будь-яка інша книга по історії. А з "плюсів" назву те, що все ж непогано, що сучасні видавництва перевидають різноманітні твори, щоб вони не пішли у забуття.