Ця книга зачаровує, захоплює, заворожує. Немає слів, щоб висловити моє захоплення від цієї книги, яка змушує хоча б на секунду задуматися про людські помилки, слабкості, радості й прикрості. У кожного є право на помилку, навіть не один раз. Всі ми люди, а людей без пристрастей і бажань не буває. Життя - це шлях. У світі тисячі тисяч доріг, легко помилитися, звернути не туди. Зрештою, розумієш, що істинний шлях до себе залишився десь далеко позаду. Дороги, стежки - переплітаються, перетинаються, і завжди можна вийти на потрібну дорогу. Потрібно тільки слухати своє серце. Людині властиво помилятися і кожен платить за свої помилки стражданнями, болем, кров'ю, власною душею... Здається, що шлях перетворився на дорогу, що веде в пекло, - так він тернистий, темний і сповнений болю. Але, раптом, це і є ваш істинний шлях до щастя? Якщо людина ніколи не знала бід, не робила помилок і не відчувала страждань, як дізнатися, що таке щастя? Історія дівчини, яка виходить заміж тільки тому що засиділася в дівках. Її сім'я покладала, в цьому плані, великі надії на дівчину, але розчарування не змусило чекати, непоказна молодша сестра випереджає її. Тоді Кітті приймає пропозицію від, нічим не привабливого, на її погляд, Уолтера, лікар-бактеріолог, що несе свою службу в Китаї, за часів спалахів холери. Шляхетний, сильних духом, мовчазний інтелектуал виявляється прекрасним і чуйним чоловіком, якого вона не може оцінити по достоїнству і захоплюється інтригуючим, привабливим, одруженим чоловіком. Опинившись в досить екстремальних умовах вона починає думати і оцінювати свої вчинки, намагається зрозуміти оточуючих і зрозуміти щось важливе. Те, в чому криється, на думку Кітті, секрет життя. Те, як вона висловлюється про нелюба чоловіка, викликає повагу. Вона абсолютно об'єктивно помічає його гідність, намагається розгледіти те, що бачать в ньому інші люди. Насправді, це не її вина, що він полюбив таку абсолютно не потрібну йому особу. Навіть те, що вона зламала йому життя, в повному обсязі її вина. Моем - справжній майстер характерів, чітких, їдко виписаних. Майстер показувати становлення, дорослішання, зміна особистості. Майстер зачарувати, захопити, здивувати і змусити стежити за сюжетом не відриваючись. Майстер в усьому.

Спочатку я переглянула фільм, той, що з Наомі Вотс, і декілька днів була під неймовірним естетичним враженням. А потім прочитала твір, що доповнив візуальну картинку новими деталями та остаточно підтвердив мою думку, що в основі кіношедевра неодмінно лежить літературний шедевр. Вражає, як автор майстерно, тонко описує та розкриває психологічні портрети головних героїв, про які можна судити найперше з їхньої поведінки та вчинків. Як він дозволяє їм бути засліпленими чи то недалекоглядністю і легковажністю, чи то коханням і фанатичною відданністю роботі та обов'язку. І як він дає можливість їм помилятися, падати та стоїчно нести муки нерозділеного кохання... Поки що. І як він спонукає їх змінюватися, поступово, крок за кроком : чи то ,, дорослішати " і зростати духовно, чи то кидати виклик смерті, свідомо йдучи на герць з холерою во ім'я спасіння життя інших... Головні герої - Кітті і Волтер. Їхнє справжнє подружнє життя розпочалося аж у китайській провінції, де примхлива й непередбачувана доля розставила усе на свої, лише їй угодні, місця... Кінцівка - сумна. Але досить логічна і поряд з тим житейська. Твір вартий уваги кожного читача. Бо дозволяє ще раз подумати про вічні питання, що турбують кожне покоління, у будь - якому куточку світу. І спонукає таки шукати відповіді, роздумувати та виділяти для себе вічні, нетлінні цінності, що слугуватимуть опорою та орієнтиром у власному житті.

Уже не вперше книга після фільму мене жорстоко розчаровує. І ця не стала винятком. Тема звична і ніби-то обговорена з усіх точок зору, які тільки можна-зрада, хто правий, хто винний, як жити далі. Та тут вона грає новими барвами і змушує думати. Знаєте, я розумію, що кажу єресь, та все ж озвучу її. Так, героїня явно недоотримала виховання і любові. Так, шлюб для неї виявився геть не з тим, з ким насправді хотілося. Але вона вийшла заміж і поїхала за чоловіком. Уолтер з книги постав закоханим чоловіком, але з категорії тих, про яких, напевно, кажуть "ні риба, ні м"ясо"-все, що знаходилося за межами його роботи, було другорядним і неважливим. Навряд чи Уолтер аж так помилявся і не розумів, яка Кітті насправді і що їй потрібно для відчуття повноти життя. Чи зробив він хоч щось, щоб дати їй бажане? Я не помітила. Кожен крутився у своєму колесі. А чи достатньо молодій жінці просиджувати цілі дні в очікуванні чоловіка, який повернеться і навіть не завжди з тобою поговорить? Тому для мене зрада Кітті стала якимось логічним явищем. Уваги, захоплення і поклоніння потребує кожна жінка, ну майже кожна. І до цієї зради Кітті прийшла не сама, її добряче штовхнули в плечі. Все одно це не виправдовує героїню? Звісно, ні. Але що тоді може виправдати Уолтера? А ще мені здалося, що автор дуже любить Кітті) Він дозволив їй вирости внутрішньо, у неї з"явився стержень, який триматиме її завжди, а от Уолтер залишився на одному рівні, як на мене, чи навіть трохи й впав. Банальність звісно, та у зраді винні завжди двоє.