Спершу я доволі скептично поставився до формату книги, побудованої як діалог між двома істориками — Тоні Джадтом та Тімоті Снайдером. Але мені зайшло: біографія Джадта органічно переплітається з історією ХХ століття, і в центрі постають не абстрактні «процеси», а живі люди. Багатьох із них Джадт знав особисто, і це додає особливого колориту. Чесно попереджаю: прізвищ у книзі дуже багато, доведеться час від часу звертатися до Google. Але воно того варте — бо за кожним іменем стоїть ціла епоха. Під час читання мене не раз переслідували запитання: як би Джадт пояснив вторгнення Росії в Україну у 2014 році? Що сказав би про теперішні дебати щодо визнання Палестини окремими державами на Генасамблеї ООН? Джадт був євреєм, який не боявся критикувати Ізраїль за надмірну експлуатацію теми Голокосту, за перетворення його на «моральний інструмент» у суперечках. Він наголошував: як єврей він відчуває обов’язок критикувати Ізраїль суворіше, ніж можуть неєвреї, які ризикують наразитися на звинувачення в антисемітизмі. Ці думки особливо резонують сьогодні, коли бачимо, як держава чи нація може виправдовувати власні дії через апеляцію до колишніх страждань. Джадт відверто показує, що пам’ять про трагедію може стати не лише пересторогою, а й зброєю — прикриттям. Цікаві паралелі й із сьогоденням у реакціях людей на трагедії: під час Другої світової війни багатьом людям (у тому числі й частині євреїв) було загалом байдуже до того, що відбувається з іншими. Спершу ця теза шокує — адже як можна лишатися байдужим до знищення свого народу? Але якщо подивитися на реакцію частини біженців на війну, усе стає зрозумілим. Людська природа часто обирає виживання та комфорт, а не солідарність. Цікаві й роздуми Джадта про комунізм і нацизм. Він показує, як багато переконаних комуністів поступово втрачали віру, зіштовхуючись із реальністю сталінізму. Адже багато репресованих навіть уявити не могли, що така «гарна система» дала збій. Люди до кінця не вірили в кровожерливість комунізму, на жаль, для багатьох усвідомлення приходило вже перед стратою або в сибірських таборах (і то більшість вважала це помилкою). Інша справа — нацизм. Люди, які постраждали від рук німців, не тішили себе ілюзіями про те, що стався якийсь збій системи. Усі чітко усвідомлювали: цей режим — зло. Тож небезпечно наголошувати на «німецькому стражданні» під час війни, неявно порівнюючи його зі стражданням інших, адже це мимоволі наближає до відносності злочинів нацистів. Не буду проводити паралелі з російсько-українською війною. Все і так ясно. У книзі є кілька фрагментів, які мене особливо вразили. Наприклад, спостереження, що «німецький світ, який відкинув євреїв, був для них єдиним знайомим, і втрата його завдавала більшого болю, ніж самі нацистські злодіяння». Або інший парадокс: євреї Східної Європи й СРСР тільки у часи винищення фактично досягли рівності з іншими громадянами — їх убивали як євреїв, а згадували згодом просто як «громадян» країни, де вони жили. Єдиний момент, із яким я категорично не згоден, — це теза про те, що інтелектуали мають працювати у своїй «мильній бульбашці». Нібито вся їхня робота цікава лише для купки співчуваючих і таких же науковців. Насправді все навпаки: саме голос мислителів повинен проривати інформаційні стіни. Ми живемо у світі цифровізації, де увага вимірюється секундами. Тому потрібно розвивати різні рівні подачі: від короткого відео у TikTok, яке здатне зачепити, до ґрунтовної статті чи монографії, яка дозволяє зануритися в тему. Цей місток між «легким входом» і «глибоким знанням» — надскладний, але вкрай потрібний. П.С. На полиці вже давно стоїть товстунець авторства Джадта "Після війни. Історія Європи від 1945 року". Тепер точно прискорю його прочитання.

Интересня книга! Читать обязательно!

Цікаве соціально-політичне видання метою якого є переосмислення політичних ідеологій, що народилися у ХХ столітті та мали величезний вплив на подальший розвиток всього людства. Автори цієї наукової праці на собі відчули всі соціальні перетворення у Європі ХХ століття, тому їх робота в значній мірі заснована на власному практичному досвіді. Важливо, що це видання має передмову спрямовану саме до українського читача, адже Тоні Джадт має єврейське походження, що веде своїм корінням до Російської імперії. Його предки на собі відчули всі негативні явища, що породжує антисемитизм, та після Кишинівського погрому 1903 року переїжджають до Англії, де і народився майбутній науковець. Автори в своїй роботі аналізують всі соціально-політичні концепції, які виникли у Європі ХХ століття, серед яких комунізм, націонал-соціалізм, фашизм, що панували в першій половині ХХ століття. Надалі автори досліджують перетворення викликані неоліберальними та соціал-демократичними концепціями та їх вплив на економічне, соціально-політичне та культурне життя. Для майбутніх політологів, соціологів, істориків та всіх, хто цікавиться розвитком людства.