Що я можу сказати - це було захопливо! Якби історичні хроніки писали у форматі сімейної саги, то виходило б щось дуже близьке до цієї книги. Автор вибрав дуже цікавий формат викладу: на основі дослідження двох гілок однієї впливової київської родини Шульгіних, дослідити витоки українського та російського націоналізмів (так останній існував, як мінімум до розпаду царської росії). Автор опрацював безліч історичних джерел, хронік, щоденників та мемуарів, щоб створити більш менш цілісну картинку. Родина Шульгіних мала досить непоганий вплив на місцеві еліти Києва 30х років ХІХ ст., який розповсюджувала через власну газету. Всі члени були послідовними прихильниками царя і місцевої влади, але з часом у родині поглибшав розкол. Патріарх родини Василь залишався вірним імперському царизму, тоді, як молодше покоління все більше уваги звертало на рух, який тоді прийнято було називати українофільством. З кожним роком та новим поколінням конфлікт у родині глибшав, аж до відкритої ненависті. На основі історії Шульгіних, автор висуває і розвиває теорію про те, що націоналізм у своїх витоках не є тяжінням до історичних коренів чи самоідентифікацією за національною ознакою, а швидше свідомим політичним вибором. Ще один цікавий аспект, що це іноземний автор, не повязаний ні з Україною, ні з росією, що дає умовно незалежну незаангажовану думку. Хоча місцями мені здавалось, що російській гілці він все ж симпатизує більше. Проте, книжку я дуже рекомендую. Це приємний спосіб вивчати власну історію.