Іван Багмут "Історія чорного кота Лапченка, описані ним самим". Цікава історія одного дуже розумного, інтелігентного, кмітливого, відважного і просто дуже гарного сибірського кота Лапченка. Не кожна людина може похвалитися таким активним життям, такою кількістю пригод, що мав звичайний (чи незвичайний) кіт. Жив він і в родині письменника, і в червоному кутку школи, і в диригента, і в семикласника Сергія. Але справжні пригоди Лапченка, небезпечні, з переслідуванням злочинців почалися тоді, коли до ветеринарного інституту (так, Лапченко встиг і до інституту потрапити) завітав професор, який вподобав милого кота і забрав його додому. Але дуже скоро виявилося, що дружина професора недолюблює Лапченка. І ось професор бере у відрядження до Дніпровського водосховища і свого чотирилапого друга. Саме там Лапченко відкриє в собі талант детектива, лектора, наставника. Декілька разів він ризикуватиме опинитися у пащі пса аби привернути увагу до злочинців. Багато цікавого Лапченко дізнався на водосховищі про коропа, судака - і не лише про те, що риба, виявляється живе у воді, а не на базарі, звідки її приносять додому господарі, а й про те, коли і де нерест, яка температура води сприятлива для риби, технологія розведення риби, якими хворобами та може хворіти та багато іншої корисно-пізнавальної інформації. Як на мене, твір може бути цікавий як для підлітків, так і для дорослих. Прочитала із задоволенням.