Люблю історичні книги і фільми.І звичайно ж не пройшла повз серіалу "Величне століття.Роксолана"- я була під враженням дуже довго,і переглядала його ще декілька разів.І переглядаючи каталог Якабу, натрапила ще й на книгу "Роксоляна", і одразу ж замовила Вирішила порівняти . Отже, відкривши книгу перше що впадає в очі - це мова написання.Вона схожа на давньо українську. Багатенко слів досить незрозумілі( нашому сучасному читачеві), і доводилось декілька разів ці слова перечитувати,щоб зрозуміти що вони означають загалом.Книга починається тим як молодий Стефен з батьками їде на своє весілля,до своєї коханої Настусі.Але не судилося бути весіллю.На їх село нападають татари,і забирають Настю в полон .Далі автор досить глибоко описує відчуття і переживання Насті як вона їхала "битим полем килиїмським,диким полем ординським". До останнього вона надіялась, що їх врятують казаки.Далі вона потрапляє в Крим, в місто Кафу, де досить поблажливо до неї ставиться доля.Вона учиться в школі невільниць, де вперше дізнається про турецькі звичаї, і про самого султана Сулеймана. Потрапивши до палацу,історія становлення молодої султанки розвивається досить швидко.Автор дуже багато уваги приділяє переживанням Насті щодо того, що їй потрібно відмовитись від свого Бога,і прийняти мусульманство.Хоча хочеться більше діалогів з самим Султаном.Прийнявши нову віру, в її душі посіялось зерно гріха,як прибрати з дороги першородного сина султана, і залишити нащадком тільки свого. Загальне враження про книгу 50/50.Дуже швидко відбуваються події, мені хотілося б познайомитися з жінкою султана, його сім'єю, і їх присутність в житті султанки. Книга ніби залишається не закінченою,читачеві потрібно самим додумувати продовження.Як на мене то книга на любителя.