Сторінки цього авторського рукопису з родинного скарбу написані простою людиною – вчителем, який жив і працював у страхітливо багатому на трагічні події ХХ столітті. Але, незважаючи на революції, громадянські війни, голод, репресії, голодомор, війну і знову голод і репресії, він, як і мільйони українців по всій Україні, був щасливим, бо любив свою згорьовану землю, шанував свою родину, свою малу і велику Батьківщину, був щасливий чесною працею, сотнями учнів-вихованців, був щедрий, беззастережно роздаючи, роздаровуючи свої знання, свою доброту… Скромні «Нотатки сільського вчителя минулої доби» потверджують шевченківську формулу про те, що історія його життя є частиною історії його Батьківщини і має беззаперечний зворотній зв’язок – не знаючи правдивої історії Батьківщини, як цілісної картини, неможливо розгледіти й зрозуміти смислові зв’язки і пряму залежність від неї й одного окремого життя.