Дмитро Кешеля "Родаки" Це прекрасна книжка, гідна шкільної програми! Вона весела і саркастична, тепла і лірична, місцями щемка. Це ніби приїхати до бабусі на гостину в село, але тобі знову 10. А ще ця книжка - позашлюбна донька "Кайдашевої сім'ї" та "Тома Соєра")) Книжка розповідає про 10-річного Митрика, який живе в селі поблизу Мукачево, в часи, коли радянська влада окупувала Закарпаття, десь в ті часи, коли місцеві вже й до більшовиків звикли, але й старі часи не забули. Самі рідні називають Митрика - збийвіч, тобто там, де з'являється це хлоп'я - жди біди, або хоча б цікавих та кумедних історій. Але за со своєю природою хлопець не злостивий, радже занадто допитливий і має бурхливу уяву. Все ж назвати Митрика головним героєм книги було б неправильно. Він скоріше оповідач, хоча і є безпосереднім учасником більшості історій. Книжка розповідає також про батьків хлопчика, його бабусю Фіскарошку, діда Соломона, численних родичів, вчителя Фийсу, ще більш численних товарок баби та сусідів і навіть козу Гітлерку (прізвиська в цій книзі відіграють особливу роль). Сім'ю Митрика теж навряд чи можна назвати еталонною: бабця вже кілька разів побувала в буцигарні за свій довгий язик, дід Соломон любить перехилити чарку сливовиці з учителем, тато бере все, що неправильно лежить у новоствореному колхозі. Але автор не засуджує персонажів і не гнобить їх за негідні вчинки. Скоріше ставиться до них з лагідною поблажливістю та гумором, тому і читач швидко переймає цей тон. Насправді, я не пам'ятаю, коли востаннє так багато сміялась над книжкою. У автора дуже образна і метафорична мова. Він не скупиться на сарказм, коли згадує про більшовиків і не жаліє красивих порівнянь, коли описує місцеву природу. Ці описи хочеться читати і перечитувати. Дуже рада, що ця книжка втрапила мені до рук. Всім рекомендую!

Книга однозначно прекрасна. Колись прочитала її уривок в електронці – реготала прямо на іспанському пляжі, розлякуючи туристів – до сліз. Потім довго полювала на паперову книгу, тому що переконана: для цієї книги підходить неспішне читання із красивого гладенького томика (дуже приємне видання) – книга створена для «читати довго, зі смаком, невеличкими частинками». Її цінністю є не повороти сюжету, а те, чим смакуєш: соковита мова, курйозні ситуації, яскраві зарисовки із життя колоритної сімейки, показані очима малого Митрика. Це чудовий зразок «сільських історій». До речі, про мову: вона, з одного боку, щедро позначена діалектизмами, а з іншого – явно адаптована для читача без спеціальних знань із філології. В книзі поєднуються два настрої: вибухова комедія і щемлива лірика (мені, до речі, якраз ця «гойдалка» менше сподобалась, але це тому, що я віддаю перевагу виключно комедії). Комізм забезпечує прийом наївного дитячого викладу із простодушними коментарями в поєднанні з ретро-реаліями українського села. Події відбуваються у Закарпатті щойно після приходу радянської влади (цей період може, звісно, бути розказаний і як трагічна історія, але автор вирішив наголосити на абсурді). От і маємо смішнючі сцени, в яких відбувається зіткнення марксизму-ленінізму і біблійних оповідей; традиційного сусідського співіснування і кування спільноти «радянських людей»; наївного хлопчачого комерційного розрахунку і жорстокої реальності. Ну і, звісно, стосунки між кількома поколіннями Митрикової сімейки, головним чином «запалюють» дід із бабою. Побутові сцени мають ледве вловимий натяк на Кайдашів (із закарпатською автентикою), а оповідач Митрик нагадав улюблену Дімаровську «Блакитну дитину». Попри це твір оригінальний із прекрасним світлим настроєм. Книга для повільного читання і «смакування» - я читала шматочками, коли була потреба підняти настрій. А ще вона точно призначена для перечитування улюблених сцен. Однозначно рекомендую і раджу запастись носовичками: матимете високі шанси реготати до сліз

Я підозрювала, що мені сподобається ця книга, але щоб наскільки! Все, що я люблю: пригоди, колоритна мова і сатира на радянські часи. ⠀ Відбуваються події на Закарпатті після Другої світової, а головний герой, він же і оповідач - дуже неслухняний хлопчик. Пригоди Митрика, його діда і баби, родичів, сусідів, вчителя не дадуть вам шансу засумувати з цією книгою. ⠀ Іронія і сатира тут прекрасна. Як то кажуть, істина промовляє устами дітей. От Митрик з своєю безпосередністю, змішаною з добрячою дозою хуліганства, розкаже вам про все. І про колгоспи, і про Сибір. Про доноси, бідність і страх. Не дарма вчитель червонів і блід, коли "осел рогатий", себто збитошний учень, розказував свою версію походження людини. Ленін теж походить від мавпи - за це легко загриміти у табори. ⠀ Виживали як могли. Найліпше, як казала баба, ті, хто не кашляє - вони непомітніше з колгоспів крадуть. Але мармелад і халва - то найбільші делікатеси, а зазвичай Митрик не вельми нагодований: квасоля, капуста і картопля - от і все. І з одягом біда. Не дуже багато жили після "звільнення" радянською армією. Зайди якраз жили добре, та що їм скажеш. І гірка іронія про активістів, які регулярно ходять на демонстрації, вчасно міняючи прапори, поки ти за кожної влади не підводиш голови від мотики і лопати. ⠀ Ця книга сповнена яскравих цитат і колоритних фразеологізмів, ще й автентичної лайки. І реготати над нею будете, і сумно часом стане - як у житті. І про народження, і про смерть. І про воскресіння, аякже.