Рік у Провансі
Бумажная книга | Код товара 1201272
Yakaboo 4.9/5
Автор
Питер Мейл
Издательство
Vivat
Серия книг
Дозвілля
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
1989
Переводчик
Остап Гладкий
Количество страниц
256

Все о книге Рік у Провансі

Дотепна та відверта розповідь Пітера Мейла — це наснажлива пригода й захоплива мандрівка Провансом для кожного читача.

У товаристві любої дружини, а також з двома великими собаками автор книжки здійснив свою найзаповітнішу мрію переїхав з галасливого великого міста в мальовниче село на півдні Франції, у старовинний прованський будинок. Вони поволі пізнають особливості тутешнього життя від традиційної кухні й місцевого французького діалекту до унікальної манери спілкування провансальців, адже сусіди повсякчас допомагають, розважають, плутають і не перестають дивувати британську родину.

Книжка легко перенесе читача в казкову атмосферу Провансу — з його простими земними насолодами та незвичним ритмом життя, у якому визначальними є примхи природи, а не сюрпризи шалених буднів, як у мегаполісах.

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Питер Мейл
Издательство
Vivat
Серия книг
Дозвілля
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
1989
Переводчик
Остап Гладкий
Количество страниц
256
Рецензии
  •  
    Чудова історія 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Рік у Провансі" Пітер Мейл
    Легка та незвичайна книга.
    Пітер Мейл та його дружина головні герої, яким одного разу сподобався милий будинок в Провансі, заради якого вони покидають звичне життя в Англії.
    Подружжя переїжджає в абсолютно чужу країну, зі своїми правилами та традиціями. Їх прийняли тепло, допомогли приспособитись. Прованс це свої звичаї, легкість, розміреність, неспішність, смішні ситуації, любов, ніжність.
    Але саме головне та ситне, це їжа, яку настільки спокусливо описано в книзі, що хочеться все спробувати в даний момент. А ви взагалі знали що існує вісімнадцять видів хліба, та кожний вид підходить до відповідних блюд.
    Обожнюю таку атмосферу, автор просто закохує в Прованс, зачаровує атмосферою. Книга для відпочинку та подорожей (як на мене) вона легка та чуттєва.
    В книзі описані події одного року, описані з гумором, цікаво, захоплююче, настільки що поринаєш в історію, та чудово розумієш за що потрібно любити Прованс.
    Раджу всім для легкого та захоплюючого читання.
    Впевнена що відразу вам захочеться в подорож, і скоріше всього в Прованс.
  •  
    Неоднозначні враження 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Одна очаровательная история о причудах Прованса и специфических деревенских французах.

    Все начинается постепенно. Мы окунаемся в другой мир вместе с главными героями. Знакомимся с новыми жителями, учим слова и проникаемся местной кухней. Особое очарование принесли повара ресторанчиков.

    Сказать по правде, через «Январь» и «Февраль» я продиралась, словно через крапиву. И оно того стоило, потому что весна и 2/3 лета покорили меня в самое сердце. Я не успевала замечать, как ныряла в очередную историю, смеялась и зачитывала мужу кусочки книги. А он только непонимающе на меня косился.

    Споткнулась я об август. Сам автор книги сказал, что месяц этот странный. Да и я тоже тяжеловато его осилила.

    Начиная с августа я стала пропускать достаточное количество историй: о петанке, гонки с козами, охота, вступление друга в клуб виноделов.
    И начиная с того же августа книга для меня потеряла былую легкость.

    Больше всего я полюбила двух персонажей: Массо и Фостен. Первого за причуды. Он же просто деревенский сумасшедший. До сих пор в голове звучит его «Бум» от воображаемых взрывов и смех.

    А второго за его деятельность и прозрачные намеки. Вспоминается, как он уговорил Питера отдать бурьян(?) его кроликам, а потом в благодарность принёс сочную и красивую спаржу.

    Эта книга для расслабления. Мы переносимся в виноградники, поля, горы, лес, местные рестораны на нерабочих вокзалах. Общаемся со странными рабочими, которые живут по своему времени. Купаемся в бассейне, сытно едим. Боремся с последствиями погоды.

    А ещё начинаем скептически относиться к горожанам, одетым с иголочки, непрошенных гостям и туристам.

    Я рада, что окунулась в прованскую историю одной английской семьи.
    Ставлю этой книге 7/10
Купить - Рік у Провансі
Рік у Провансі
160 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Питер Мейл
Питер Мейл

Автор книг о красотах Прованса, английский писатель Питер Мейл родился в Брайтоне. Оставив работу в рекламном бизнесе, в котором проработал пятнадцать лет, Мейл бежал от потогонной работы и цивилизации Туманного Альбиона во французскую провинцию, где в тиши, на лоне природы начал писать образовательные книги, в том числе серию по вопросам полового воспитания детей и молодежи.В 1989 году была опубл...

Подробнее

Рецензии Рік у Провансі

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Чудова історія 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Рік у Провансі" Пітер Мейл
    Легка та незвичайна книга.
    Пітер Мейл та його дружина головні герої, яким одного разу сподобався милий будинок в Провансі, заради якого вони покидають звичне життя в Англії.
    Подружжя переїжджає в абсолютно чужу країну, зі своїми правилами та традиціями. Їх прийняли тепло, допомогли приспособитись. Прованс це свої звичаї, легкість, розміреність, неспішність, смішні ситуації, любов, ніжність.
    Але саме головне та ситне, це їжа, яку настільки спокусливо описано в книзі, що хочеться все спробувати в даний момент. А ви взагалі знали що існує вісімнадцять видів хліба, та кожний вид підходить до відповідних блюд.
    Обожнюю таку атмосферу, автор просто закохує в Прованс, зачаровує атмосферою. Книга для відпочинку та подорожей (як на мене) вона легка та чуттєва.
    В книзі описані події одного року, описані з гумором, цікаво, захоплююче, настільки що поринаєш в історію, та чудово розумієш за що потрібно любити Прованс.
    Раджу всім для легкого та захоплюючого читання.
    Впевнена що відразу вам захочеться в подорож, і скоріше всього в Прованс.
  •  
    Неоднозначні враження 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Одна очаровательная история о причудах Прованса и специфических деревенских французах.

    Все начинается постепенно. Мы окунаемся в другой мир вместе с главными героями. Знакомимся с новыми жителями, учим слова и проникаемся местной кухней. Особое очарование принесли повара ресторанчиков.

    Сказать по правде, через «Январь» и «Февраль» я продиралась, словно через крапиву. И оно того стоило, потому что весна и 2/3 лета покорили меня в самое сердце. Я не успевала замечать, как ныряла в очередную историю, смеялась и зачитывала мужу кусочки книги. А он только непонимающе на меня косился.

    Споткнулась я об август. Сам автор книги сказал, что месяц этот странный. Да и я тоже тяжеловато его осилила.

    Начиная с августа я стала пропускать достаточное количество историй: о петанке, гонки с козами, охота, вступление друга в клуб виноделов.
    И начиная с того же августа книга для меня потеряла былую легкость.

    Больше всего я полюбила двух персонажей: Массо и Фостен. Первого за причуды. Он же просто деревенский сумасшедший. До сих пор в голове звучит его «Бум» от воображаемых взрывов и смех.

    А второго за его деятельность и прозрачные намеки. Вспоминается, как он уговорил Питера отдать бурьян(?) его кроликам, а потом в благодарность принёс сочную и красивую спаржу.

    Эта книга для расслабления. Мы переносимся в виноградники, поля, горы, лес, местные рестораны на нерабочих вокзалах. Общаемся со странными рабочими, которые живут по своему времени. Купаемся в бассейне, сытно едим. Боремся с последствиями погоды.

    А ещё начинаем скептически относиться к горожанам, одетым с иголочки, непрошенных гостям и туристам.

    Я рада, что окунулась в прованскую историю одной английской семьи.
    Ставлю этой книге 7/10
  •  
    Особлива мандрівка 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Поки кордони закриті, я вирішила здійснити літературну мандрівку до Франції та провести цілий "Рік у Провансі". І жодного разу не пошкодувала про це :)
    Пітер Мейл та його дружина мали давню мрію: покинути дощовий Лондон та переїхати жити до Провансу - краю з лавандовими полями, виноградними лозами та різноманітною кухнею. Як добре, що ця мрія таки здійснилась! Хто б міг подумати, що британський гумор та французька провінція настільки ідеально поєднаються між собою, що результатом цього стане світовий бестселер (і не один)та мегауспішна голівудська екранізація за його мотивами?
    Сюжетної лінії як такої у цій книзі немає. Оповідь поділена на дванадцять частин, за місяцями року. Здавалося б, нічого особливого не відбувається, проте автору вдалося зобразити специфіку кожної пори року на півдні Франції. "Рік у Провансі" виявився дуже помічним під час карантину, тому я розтягувала задоволення як могла. А ще виявилось, що між французами та українцями набагато більше спільного, ніж здається на перший погляд. Принаймні це підтверджується тривалістю ремонтних робіт.
    Рекомендую вживати "Рік у Провансі" помірними дозами як літературний антидепресант :)
  •  
    Нове життя
    Якщо ви втомилися від щоденних клопотів, а ситуація навколо нагадує апокаліптичний фільм жахів, і всі ваші бажання зводяться до того, об прокинутися, і все це було просто невдалим сном, то ця книга точно для вас.
    Це легенька книга для відпочинку, приправлена гумором, яка відволіче вас від сірої буденності та додасть фарб у ваше життя. Головними героям книги є її автор та його дружина. Вони вирішують змінити своє життя, і переїжджають з Англії у затишний будиночок у Провансі. Нова країна зустріла їх новими правилами, звичаями та традиціями. Автор цікаво розповідає про своє знайомство з іншою країною та її особливостями, адже кожен регіон значно відрізняється від решти країни. Автор цікаво описує як його зустріли провансальці, як вони намагалися допомогти іноземцям адаптуватися до нового життя, автор певним чином іронізує з місцевих жителів, але робить це по доброму з гумором та любов’ю. Смішні та кумедні ситуації описуються надзвичайно яскраво, а ще більше захоплення викликають описи різноманітних страв, від яких починає бурчати в животі, а в голові виникає думка чи не час чогось «перехопити».
  •  
    Маніфест прованській кухні
    Маніфест стилю життя, заправлений прованськими травами, гумором, та дрібкою довготривалого ремонту.
    Маніфест людям, що живуть в тому регіоні. Туристам, що їх час від часу нервують, та незваним гостям, що мають за мету відпочити в Провансі будь-якою ціною.
    Книга про життя, яке багато хто хотів би збудувати.
    Подружня пара, англійці, зважуються на певно один з найскладніших кроків у своєму житті, та переїздять до казкового куточку. Прованські канікули, відпустки та листівки стають реальністю. Перетворюються в будні. Будні, проте, такі чудові, що не кожна відпустка могла б з ними позмагатись.
    Тут є все. Неочікувано холодні вітри, такі несумісні з теплим півднем; відлюдники, що залякують необачних мандрівників; пилюка і вокзальні ресторанчики, і тепло, і сонячне світло. А ще тут є гори та невеликі моря вина й оливкової олії. І навіть трошки Різдва)
    Можливо, я очікувала більшого. Проте, це саме те, що треба.
    Прочитайте й спокусіться наступною подорожжю. Бо ж хто зна: а раптом то буде ваш переїзд до Провансу?)
  •  
    Місяць за місяцем
    Подружжя Мейл переїздить з похмурої Британії до сонячного Провансу. Про їхній перший рік перебування на новому місці і написана книжка «Рік у Провансі». Цікаво, що ця робота стала початком цілої серії Творів Пітера Мейла про його нове життя у Франції.

    Книга ділиться на дванадцять розділів (за кількістю місяців у році). І якщо ви думаєте, що життя в Провансі – це напоєні сонцем дні зі смачним сиром і духмяним вином, то … ви праві. Але тільки частину року. А от у холодну пору мешканцям цієї частини Франції доводиться боротись з морозами, а також протистояти містралям – потужним вітрам, які дмуть місяцями і можуть навіть стати причиною божевілля.

    Та потім наступає весна, і нашим героям доводиться не тільки облагороджувати недавно куплений будинок, а й постійно відбиватись від дзвінків бажаючих відпочити під лагідним сонечком знайомих з Англії. Книжка буде особливо цікавою для гурманів, адже їжі та її приготуванню у ній відведено багато місця. Загалом хороший роман, хоч і я думала, що він буде дещо іншим.
  •  
    Французская дольче вита, приправленная лёгким английским юмором
    Заманчивая, вкусная и весёлая книга о реалиях современной Франции, её традициях и кухне.
    Стоит заметить, что выпустили эту книгу в свет более 30 лет назад, но невооружённым глазом можно заметить, что все описанные факты до сих пор не утратили актуальность.
    "Любителям неприятностей время от времени нужны свежие горести, иначе они могут расслабиться и начать радоваться жизни." (с)
    Писатель Питер Мейл и его супруга решаются оставить старую жизнь в старой Англии и переселиться жить в Прованс. Очень порадовало отсутствие большинства трудностей на новом месте. Местные жители показали себя с очень хорошей стороны.Автор не остановился только на гостеприимности прованцев, показал их со всех сторон. Они достаточно ленивы, неспешны, но в тоже время работоспособны, любят и принимают юмор.
    И конечно главная "изюминка" этой книги - описание еды, когда возникает чувство огромного слюноотделения и желания поскорее отправиться во Францию дегустировать все 18 видов хлеба.
    "Счастливы те, кто живет в Провансе." (с)
    С такой любовью я ещё ни разу не погружался в быт чужой страны. Радует, что именно иностранец рассказывает о своих впечатлениях - это однозначно объективное мнение.
    Эмоционально-живая и непосредственная, отличная во всех отношениях книга.


  •  
    Прекрасный год на юге Франции
    Раньше мне как-то не доводилось читать литературу в таком ключе. Автор написал что-то среднее между автобиографией и художественным произведением. В целом вышли достаточно интересные заметки о его первому году жизни в Провансе. Стоит ли читать эту книгу? Если вы хотите узнать больше о деревенской жизни во французской провинции, мечтаете побывать в Провансе или просто хотите прочитать интересные заметки автора о жизни во Франции с долей юмора и хорошей долей самоиронии, тогда можете смело браться за эту книгу.
    У меня после её прочтения остались исключительно положительные впечатления. С самых первых страниц, начиная с рассказа о рождественском обеде у новых знакомых, Питеру Мейлу удалось меня заинтересовать. Он очень красочно рассказывает о застольях, которые ему пришлось пережить за тот год, а их было немало, а также о людях, с которыми ему довелось встретиться. Каждый персонаж получился очень колоритным.
    Читая заметки Питера Мейла о жизни в Провансе, и самой захотелось побывать там, настолько ярко была описана деревенская жизнь. Интересно, что главы здесь разбиты по месяцам, то есть можно составить впечатление о том, как проходит жизнь во французской провинции в самые холодные зимние месяцы, а также жарким летом. Ну, а описание обедов, ужинов, посещений ресторанов и банкетов у друзей – это отдельная история.
  •  
    Не зачепила
    Коли у мене поганий настрій, або щось в житті не складається, я подумки повертаюсь до красивої картинки. У ній я живу в якомусь сонячному раю зі своїми виноградниками і козами. І днями попиваю розе із сиром шевр.

    Вино, звісно, роблю сама. Правда, в цій фантазії за дужками ще є багато найманих працівників, які зводять мою роль до того, що вранці я проходжу виноградниками з чашечкою еспресо, і хазяйською рукою гладжу важкі грона винограда, задоволено цокаючи язиком.

    Звісно ж, я знаю, що робота на виноградниках насправді дуже важка. І від романтики рекламних буклетів Прованса там мало що є.

    Тому я хотіла почитати "Рік у Провасі" - історію про те, як Пітер Мейл із дружиною і двома собаками виїхав із Лондона і купив будинок на півдні Франції. Французька кухня, нові діалекти, сусіди, які стомилась від того, що Прованс стає усе менш французьким.

    Книжка мені не сподобалась. У наче і є все, що обіцяє анотація. Але я зовсім не відчула атмосфери. Вона залишилась для мене збіркою розрізнених історій. Не знаю, у чому тут справа.

    Із схожих записок мандрівників найкраща для мене досі - "Рік хюґе по-данськи. Секрети найщасливішої країни у світі" Гелен Расселл. Саме ця, і цього автора. Решта книжок про хюґе просто виїжджають на розкрученому понятті. Шкода, що "Рік у Провансі" навіть не стала з нею в один ряд.
  •  
    Мандрівка у Прованс
    Неймовірна книга))) Починаючи від художнього оформлення, й завершуючи оповіддю на останній сторінці, - захоплююсь усім.
    Книга розповість про світ французів, а саме про красивіший регіон - Прованс. В книзі описано природу регіону в різні пори роки, додаючи шарм перебування там, незалежно від календарної дати.
    Герої книги, англійці, сімейна пара без дітей, що вирішили придбати будинок та переїхати на постійне місце проживання у Прованс. Таким чином, ми, читачі, будем переживати ті ж самі емоції, що й герої. Дивакуватість традицій й поведінки місцевих мешканців. Насолоджуватись кулінарними вишуканими стравами французької кухні. До речі саме після прочитаного, я також знайшла рецепт і готувала їхній креспу, та інші страви.
    Поринемо у процес давнього, майже сімейного виробництва вина, від висадки виноградної лози, до збору врожаю, транспортування винограду, а також того, що попередні власники замислились над тим скільки вони спалили зрізаної сухої виноградної лози, тоді як її можна продавати в оберемочках для барбекю.
    Прогулянки по місцевим базарчикам, відвідини місцевих маленьких ресторанчиків, які на думку головного героя, аж нічим за гастрономічними якостями не поступаються ресторанам з мішленівськими зірками.
    Книга напрочуд легко читається, весела, позитивна, місцями досить дотепна, й звичайно чудова заочна мандрівка французьким Провансом забезпечена.
  •  
    Естетична і проста книга про прекрасне
    Мене не цікавив Прованс, зате цікавила барвиста обкладинка книги. Заради неї і купила, не покладаючи якихось особливих сподівань на сам текст. Мабуть, це навіть добре, бо не очікуючи чогось особливого, я була вражена і захоплена. По-перше, приємною, доброзичливою, чужою, але дуже близькою душі, атмосферою. По-друге, баченням автора. Те, як він описав своє життя у Провансі, маленькі фрагменти буднів, частинки розмов з сусідами і красу пейзажів, видає не тільки людину, закохану у цю місцевість, а й неабиякого естета і творчу натуру. Людину, яка вміє відчувати і проживати життя душею, насолоджуватися красою на повну і знаходити щось прекрасне, варте уваги, навіть в дрібницях. У мене склалося враження, що такий, як автор, зможе атмосферно і з почуттями розповісти про більшість містечок світу.
    Особисто мені книга навіяла запитання: а як би я розповіла про місце, де живу? Захотілося подивитися на місто новими очима, знайти у ньому свою атмосферу. Книга надихнула на пошуки навколишньої краси.

    12 місяців, описаних автором, пролетіли у мене за 4 ранки. Ідеальна легка книга для улюбленого ранкового ритуалу - читання під каву. Якось і сама не помітила, як занурилась в текст, як "прожила" рік у прованському будинку. Під шум ремонту, з келихом місцевого вина по вечорах, потерпаючи від містралів у холодну пору, ховаючись від літньої спеки у маленьких місцевих ресторанчиках, відчуваючи аромат стиглого винограду восени... Мене зацікавив Прованс.
 
Характеристики Рік у Провансі
Автор
Питер Мейл
Издательство
Vivat
Серия книг
Дозвілля
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
1989
Переводчик
Остап Гладкий
Количество страниц
256
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
150х205 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
ISBN
978-966-982-094-5
Вес
350 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Англии, Австралии и Новой Зеландии
Литература по периодам
Литература XX в.
 

Об авторе Рік у Провансі