Мені терміново треба продовження! Схоже, я знову вляпалася у довжелезний цикл — і, чесно, я від цього в захваті. Знаєте цей тип книжок: ніби детектив, ніби доволі криваве й не надто приємне вбивство, але водночас у цьому світі якось дивно затишно? Констебль Пітер — новачок у лондонській поліції, і, здається, максимум, що йому світить — це нудна паперова робота. Принаймні так вважає начальство: мовляв, не тягне він на “польового” копа. Але одна ніч перевертає все. Під час чергування на місці злочину Пітер раптом бере свідчення у… привида. І поки він сам намагається зрозуміти, що це було — справжній привид чи вже час звернутись до лікарів, — його здібності помічає інспектор Найтінгейл. І далі починається: духи, привиди, річкові божества, можливо навіть вампіри — коротше, повний комплект. І тут добре буквально все. Дуже зайшли персонажі: трохи розхристаний, живий Пітер і стримано-аристократичний Найтінгейл. Ну окей, Пітер місцями трохи сьюшний, але я готова це пробачити. Окремий плюс — Лондон: об’ємний, детальний, видно, що автор його реально любить. Іноді навіть хотілося мати під рукою карту, щоб відслідковувати, куди вони там бігають. Гумор теж на місці — не занадто, без перевантаження, бо коли жарти сиплються на кожній сторінці, це швидко набридає. І ще приємний бонус: кожна книга — це окреме розслідування, тож можна спокійно зробити паузу в будь-який момент (але навряд чи захочеться).