Уявіть, що ви знайшли людину, яка розуміє вас навіть без слів, поділяє усі погляди, підтримує, завжди знаходить час і завжди рада бачити, а ще з нею зручно, затишно і можна, не боячись осуду, бути самим собою... Ідеально, правда? Але що робити, якщо це - робот? Таке питання стоїть і перед героями цієї книги. Деякі з тих працівників організації "РОБОС", які допущені до особливого проєкту 12А, мають змогу взяти участь у творенні нової особистості у буквальному значенні. Їхній підопічний - андроїд, який вдосконалюється при спілкуванні з людьми, і стає на них неймовірно схожим. І хоч він має власну думку на всі події, може самостійно обрати собі ім'я, чи визначити, чия компанія йому більше імпонує, та чи схожий = людяний? І у що може вилитись така дружба? Це дуже чуттєва і надзвичайно щемка історія про людей і почуття. Про пошук того, хто здатен зрозуміти без дорікань. Про альтернативи, які дає нам сучасний світ... Авторка підіймає багато важливих і нелегких питань, відповіді на які дають не тільки герої, але і ми самі. Важко підібрати правильні слова, але мені дуже сподобалась ця історія і, особливо, її реалістичність на фоні майже фантастичного прогресу та справжність персонажів, усіх без винятку!

Патріка вважають дивним не тільки сусіди, а й власні батьки. А все через те, що він дав андроїду ім'я і відчув незбагненну прив'язаність до цієї балакучої машинки, яка заміняє хатню робітницю. Подорослішавши, Патрік мало змінився: схибленість на андроїдах привела його в компанію "РобоС" на посаду інженера-аналітика. "РобоС" - крутецька фірма, що виробляє андроїдів багато-багато років. І в неї є один маленький проект, про який невідомо широкому загалу. Тут працюють над тим, щоб створити робота, який не просто вміє говорити, а й відчувати, думати та самонавчатися. Точніше, цей андроїд вже майже готовий. Його звати 12А. І хоч у нього ще немає тіла, він дуже милий, проникливий і уміє емпатувати. Невдовзі замкнутий одинокий Патрік починає відчувати до нього симпатію, яка переростає у справжню дружбу. Отут-то все іде шкреберть. Історії про людиноподібних андроїдів завжди драматичні, але я вперше бачу історію про те, як і навіщо люди їх створюють. Я б віднесла цю книжку до жанру соціальної фантастики. Тут мало пригод, зате багато про складні стосунки батьків і дітей, дружини та чоловіка, людини та андроїда. І основне питання, що я собі задаю після читання: а чому люди хочуть створити людиноподібного андроїда? Авторці навдивовижу добре вдалось передати характер, сумніви, прагнення персонажів. Вони добре прописані, цілісні і дуже впізнавані. Дехто з них мене дратував, але в цілому книжка сподобалась.