Чудовий прозовий дебют польського письменника Міколая Лозінського. Цей роман був написаний автором в 2006 році у віці двадцяти шести років. Польська критика визнала цей роман одним з найкращих дебютів десятиліття (!майже одноголосно!). А якщо звернути свою увагу на молодий вік самого автора, то тим самим читачі, ще більш будуть зацікавленими в прочитанні цієї книжки. Судячи з біографії Міколая і персонажів самого роману простежується схожість між життям автора та діючими особами книги, може, навіть, роман змальовує події з життя самого письменника. Але, якщо навіть це так і є, це не зменшує талановитість Міколая, при подані опису всіх цих подій. Отож, про саму книгу. Вона не є багатою на персоналії. Є мати головного героя (Даніеля) Астрид. Присутня дівчина Даніеля – Анна. Буде знайомство з сестрою Астрид – Луїз. Також на сцені з’являтимуться люди, пов’язані з Астрид. Це її психоаналітик – сліпа Од, її коханець зі своєю дружиною, та лікар, який перебував з Астрид під час її відходу з життя. Роман складається з клаптиків спогадів Даніеля. Намагання ним розібратися в своєму віддаленні від матері. Даніель повертається до матері, тільки після її смерті. Що він зробив не так, як було б слід зробити. Це намагання розібратися в самому собі. Розставити події по своїх місцях, хоча б, не в той момент, в який це потрібно було б зробити. Все це написано неквапливо, з приділенням уваги дрібницям. Гарна книжка для тих, хто полюбляє таку тематику.