Психоаналітик знайде у поезіях Олега Романенка букет неврозів і садомазохістських комплексів, застряглі реакції, психічні травми, суїцидні настрої, істерію, хворобливий егоцентризм, фобії. Його поезія суголосна нашій неврастенічній добі, в якій Він і Вона граються болем, і ця гра – єдине, що приносить їм справжню втіху.
