Вторая часть серии «Воронята» американской писательницы Мэгги Стивотер понравилась мне даже больше, чем первая! Возможно, на это повлияло то, что все персонажи уже были мне очень хорошо знакомы, поэтому возвращаться к этой истории было вдвойне приятно. В второй части акцент делается на одного из главных мужских персонажей - Ронана Линча. Именно он играет ключевую роль во всех событиях книги, к этому даже есть отсылка в названии и на обложке. В целом, история невероятно атмосферная, тёплая, так что для себя я решила, что обязательно продолжу знакомство с циклом!

Першу частину серії "Коло Воронів" Меггі Стівотер, я читала аж в дев'ятому класі, тож зараз, в двадцять два рочки самий час дочитувати всі недочитані в школі серії книг. Що ж, повернення було дуже приємне, так як перша книга була дуже стильною та незвичною і жоден з сюжетних нюансів за всі ці роки не були забуті, а тим паче яскраві персонажі, прихиляюсь перед пані Стівотер за такий чудовий пропис характерів персонажів. Насправді, в час деградації жанру Young Adult, де одна книга простіша і нудніша іншої, це просто прихований шедевр, я насправді не розумію чому Нетфлікс викупив права на екранізацію Тіні та Кістки, але не цієї серії. Містична історія про таємниці маленького містечка, компанію незвичних друзів, ворожок, привидів та "на цей раз" декого хто вже дуже розбирається в питання "осяжних снів". Насправді, що в цій серії, що в серії про перевертнів пані Стівотер просто неймовірно створює осінню атмосферу, прямо хочеться сховатись в пледику і пити чай під звук дощу, поки читаються її книги. Це магія, а вона чарівниця.

Це друга частина з серії про пригоди чотирьох друзів та їх життя. У мене були надії, що друга книга буде цікавішою, ніж перша. Я щиро на це сподівалася, але мої надії не були виправдані. Читала я її тільки через Ронана, який є моїм улюбленим персонажем, але навіть він не врятував ситуацію. Тоді чому ж я поставила аж чотири зірки? Тому, що фінал був справді крутим і непередбачуваним і тільки через фінал тут зрада стоїть четвірка. Ця частина тягнулася у мене ще довше, ніж попередня. Ну так нудно було читати про їх пошуки і все це. Атмосфера ще похмуріша, у героїв ще більше проблем, а Ронан все більше використовує свої дивні здібності. Але попри це все нічого цікавого в книзі майже не відбувалося. Мені сподобалося лінія сім'ї Блу. Ці жінки справді прекрасні і про них було цікаво читати. Також лінія Ронана цікавіша за основну і більше сподобалася, хоча теж не на всі 100%. Я розчарована, бо книга надто нудна для мене і я вкотре переконуюсь, що магічний реалізм, то геть не моє. Книга не погана, але вона не для мене. Чи читатиму я далі? Так, бо кінець підігрів бажання все-таки взятися за продовження, але чогось такого прямо «вау» я не очікую.