Починав читати книгу з бажанням довести собі що мислю критично, але знайшов багато корисної інформації на яку не звертав уваги. Рекомендую всім данну книгу, хто бажає дійсно навчитися критично мислити і сприймати речі скептично, але це лише закладе основу і дасть базові знання і навички стосовно "Як бути скептиком". Ця книга не дає супер фактів чому гомеопатія-це шахрайство, а вільна енергія- це дурний маркетинг. Натомість автор доволі доступно вчить саме мислити і сприймати речі більш об'єктивно, тому більшість книги присвячена когнітивним хибам і біасам. Приведені приклади стосовно теорій змов і т.д. доволі поверхневі, але лише тому щоб продемонструвати логічні і когнітивні хиби яких допускаються люди стосовно таких тем, ця книга не про розкриття всіх заблуджень, а про скептичність мислення. Цитуючи самого автора:"Всі когнітивні біаси, хиби вашої пам'яті і сприйняття, евристичні моделі, ангажоване мислення- це все стосується вас, а не тільки інших людей. Ці концепти - не зброя, якою ви атакуєте інших людей, щоби почуватися вищими, це лише інструменти, покликані мінімізувати біаси, помилки та нісенітниці, якими забитий ваш мозок". Як на мене ця цитата повністю описує сутність книги. Стосовно мінусів так це переклад, доволі дивні для сприйняття старий правопис, але його дуже мало, радше деякі слова по типу міт замість міфу, тому якщо вас це не лякає можна сміливо брати для читання.

Книга читалася б набагато легше і цікавіше, якби не використання перекладачами/редакторами "новомоднього" правопису (насправді - старого, ще 1928 р.): міти (а не міфи), теорія відносности (а не відносності), більшости, участи, свідомости, тощо... при цьому перекладачі/редактори інколи "забувають" про обрані собою ж правила правопису ("аморальності" - с. 99). Особисто мене засмучує таке нав'язування правил майже столітньої давнини, які не прижилися ані в класичній, ані в сучасній українській літературі, ані тим більше в побуті. Також в книзі недоречно зустрічаються полонізми ("вар'ятський" замість класичних і загальновживаних українських слів "ненормальний", "несамовитий", "божевільний") та англіцизми ("валідний" замість "дійсний", "вагомий", "чинний"), біас (замість упередженість). Я не впевнений, що це про справжню "українську мову". Відтак хочеться читати іноземні книги мовою оригіналу, а не в такому перекладі.

Кажуть, що коли на кухні дві господині, то борщ так і не буде зварений. Щось подібне можна спостерігати і у випадку цієї книги. «Путівник…» авторства цілого пулу «ексукурсоводів» мав би виводити із країни фейків, натомість, ще більше заплутує. Автори зачіпають найрізноманітніші теми та збурюють уяву дражливими темами. І ось-ось дадуть означення та констатують істину в останній інстанції, але тут у них виявляється чи то брак знань, чи то терпіння. І все, дискусія сповзає у сферу образ і, навіть, відвертих образ! Книга розрахована на людей, що входять до клубу переконаних в офіційній версії світу та «реальності» навколо нас. Якщо автори мали на меті переконати у чомусь інакодумців, то стиль спілкування обрали вкрай невдалий. Книжку взяв, щоб отримати якийсь фундамент в розмові із «плоскоземельниками» та «свідками НЛО», та аргументація авторів виявилась настільки жалюгідною, що просто шкода витрачених коштів.