Капітан ЗСУ Олег Давидович Жук на псевдо «Давид» підривається на ворожій розтяжці на Луганщині восени 2015 року. Після тривалого балансування на межі життя і смерті та ампутації ноги він стикається з невідомою дотепер реальністю і починає шлях до себе нового в статусі людини з інвалідністю та «божевільного атовця», змушеного повернутися до цивільного життя. Проте настає лютий 2022 року — і Давид знову одягає піксельний однострій. У нього за спиною не лише роки до­свіду та складних випробувань, а й кохання, яке потрібно зберегти. Бо ж лише любов, вірність, милосердя, віра й надія мають силу, що допомагає триматися і виживати за найскладніших обставин.