Найзворушливіша казочка з усієї серій "Потрібні книги", окрім прямого посилу до відлучування від пустушки вона вчить дітей доброті, милосердю, не бути жадібними і допомагати тому, хто потребує підтримки. Ведмежатко, як і будь-яка дитинка, любить свою пустушку, він із нею просто нерозлучний: і в грі, і вдома, усюди з нею. Та приходить час прощатися з головним атрибутом дитинства. Автор пропонує просто надзвичайний варіант, який, я впевнена, можна повторити в реальному житті, виховуючи турботливість і небайдужість у дитини. Г.Меламед посилає ведмедику сон, у якому гірко плаче зайчик, бо в нього нема пустушки. На ранок малюк самостійно віддає свою найбільшу дорогоцінність матусі і просить відіслати її в подарунок зайчикові. Чистий, трошки наївний, дуже дитячий вчинок, але скільки у ньому рішучості. Така поведінка казкового героя зрозуміла будь-якій малечі, тому й приклад наслідується охоче. Якість книги хороша: вона повністю з картону, тому витримає часте гортання сторінок, ілюстрації яскраві, огортають теплом і затишком, разом з текстом створюють атмосферу безтурботного щастя.

Книжечка невеликого формату, компактна, її зручно брати з собою в подорож. Цупкі картонні заокругленні сторінки не бояться маленьких дитячих рученят. Обкладинка приємна і добра, з милим ведмежатком. Милолиці ілюстрації лісових звірів стануть улюбленими і обов'язково порадують вашу дитину і допоможуть прищепити любов до книжок. Придбала цю книжечку-картонку, як і багато інших з цієї ж серії, для своєї півторарічної дівчинки і вона відразу ж зайняла почесне місце в нашій бібліотеці. Я захоплена ілюстраціями художниці Аліни Босенко – які ж вони добрі, приємні, ніжні і милі – прямо ідеальні! У них неможливо не закохатися) Віршики Геннадія Меламеда невигадливі, легко читаються і запам'ятовуються) Дуже затишна книга, яка точно не залишить байдужим Вашого малюка! Вона може стати відмінним помічником з відлучення малюка від пустушки завдяки своїм атмосферним ілюстраціям і вдалому віршу. На ділі виявилася дуже дієвою) І коли прийшов час прощатися з пустушкою і навіть через пару місяців після цього, коли донька все-таки згадує, що був у неї такий маленький девайс, я їй нагадую історію з цієї книжечки і вона співчутливо жаліє зайчика і радіє , що ми йому і свою пустушку відправили)) Загальне враження – милота та й годі!!! Рекомендую придбати цю книжечку для ознайомлення – тим паче ціна така приємна ;)

Чи не кожне немовлятко з перших днів свого життя користується пустушкою. Однак настає час, коли з'являються зубки, дитина починає вживати тверду їжу і ходити ніжками. Тож, що робити, якщо навіть досягнувши такого етапу дорослішання, малюк відмовляється кинути смоктати пустушку, до якої звик з народження? У такому разі я раджу батькам скористатися книгою Геннадія Меламеда "Прощаємось із пустушкою", адже за допомогою даного яскравого видання дитина зрозуміє, що пустушка потрібна лише малятам, а діточки більш старшого віку мають ставати самостійними і позбуватися дитячих звичок. Мале ведмежатко з кумедного віршика Геннадія Меламеда також вперто не хотіло прощатися з пустушкою. У той час, коли всі його друзі вже давно ходили без сосок, ведмедик із соскою спав, гуляв і навіть грався в хованки з товаришами. Так тривало допоки одного разу малюкові не наснився сон, в якому малий зайчик голосно плакав і просив у своєї мами дати йому пустушку. Прокинувшись вранці, ведмежатко одразу прийняло важливе рішення і попросило, щоб мама відправила його пустушку в подарунок зайчику. Звісно, що ненька з радістю виконала таке розумне бажання своєї дитини, а ведмедик таким чином не лише подорослішав, а й зробив добру справу, подарувавши радість іншому малюкові...