Знову таки, ця серія котів вояків тримає планку. В цій частині, коти, як завжди, боряться за справедливість та мають наслідки цієї боротьби. Сіросмуг тут розділяється між двома кланами та веде паралельне життя. Синьозірка втрачає надію, а чинний воєвода Вогнесерд не знає що робити далі. Загалом тут відбувається постійний хаос. Цікава частина цікавої серії.

Теперішнє літо видалося спекотним і засушливим, проте сезон полювання у самому розпалі. Громовий Клан радіє життю і великій кількості свіжини. У ньому підростає нове покоління майбутніх вояків. Тепер, як ніколи, багато кошенят і новаків. Вогнесерд наймається гідно виконувати свої нові обов'язки, переймаючись ще й вихованням свого племінника — новака Хмаролапа. Щоправда, молодий вояк починає сумніватися у його відданості Кланові. Вогнесерд схиляється до думки, що з Хмаролапа міг би вийти видатний кіт, проте лінощі і непростий характер новака схиляють його на хибний шлях. Синьозірка — провідниця Клану, ніяк не може прийти в себе після нападу волоцюг на табір. Вона постійно сидить у своєму кублі, нічого не їсть і нікому не довіряє. Громові коти починають підозрювати, що провідниця надто слабка для покладених на неї обов'язків. Вогнесерд з усіх сил намагається не допустити, щоб побратими відчували себе неповноцінно. Не зважаючи, на досить молодий вік, він робить усе можливе, щоб компенсувати відсутність Сіньозірки у житті Клану і усіляко намагається повернути провідницю з сумних думок у реальність. Проте, разом із тим, почувається дуже самотньо, адже навіть ні з ким поговорити по душах. Та чи зможе Вогнесерд впоратись з усім, що на нього так раптово навалилося? Чи знайде у собі сили у такі непрості для Клану часи? Чи знайде собі нових друзів? Чи повірять у нього громові коти? І чи готові вони до нових випробувань, які послав їм Зореклан? Сюжет книги дуже напружений. Події розгортаються швидко і непередбачувано. Герої, наче живі, постають перед читачем з усіма своїми переживаннями і потаємними думками. Кожна глава книги змушує хвилюватись за персонажів, вболівати за них, іти за ними зеленими стежками лісу, переборюючи усі труднощі, знаходячи правильні шляхи, допомагаючи шукати їм життєву мудрість і набуваючи, разом із ними, досвіду. Видання книги якісне. Обкладинка дуже красива і незвичайна, одразу привертає до себе погляд. На жовтуватому папері надрукований досить великий текст. На форзацах є карта місцевості, а на початку книги прописано громадянство Кланів. Здіймається буря — чудове продовження серії про хоробрих котів вояків. Книга зачаровує своєю неповторністю і переносить у бурхливий вир лісових подій. Читач з головою поринає, наче у справжній, котячий світ і стає маленькою частиною Громового Клану.

Це четверта книга з серії про диких лісових котів, написаної 4 авторками під спільним псевдонімом. "Здіймається буря" мене найбільше захопила з усіх, хоч читала її і не найменше. Перша половина книги розвивається плавно, ніби затишшя перед справжньою бурею. Вогнесерд-воєвода вчить свого новака, керує котами, відбиває атаки, чекає одужання провідниці. Синьозірка то враз стає грізною і рішучою, то її знову огортає меланхолія. У другій половині вже набагато жорсткіше. Буря здійнялася і розійшлася не на жарт - вогонь нещадно пожирає ліс, залишаючи по собі чорне згарище Громового табору. Коти важко переживають цю біду, вони підкошені загибеллю побратимів і дому. Провідниця то й поготів втрачає віру у все. Четверта книга показує нові проблеми, серед яких: смертельна хвороба, що лютує у сусідів (допомогти, чи не зважати, щоб уберегти себе?); полон (краще золота клітка Двоногів, чи згарище лісу); втрата ідеалів (після всього горя провідниця зневажає навіть Великий Зореклан); самопожертва (загибель одного героя викликала у мене на очах сльози). Однозначно варта уваги серія для любителів котів, пригод, фентезі, війн, кодексів честі та довгих книжкових циклів.