«Прогулянка лісами. Двоє лінюхів проти дикої природи» американського письменника Білла Брайсона стала бестселером New York Times. Книжку перекладено двома десятками мов. За книжкою також знято фільм, який вийшов у прокат у 2015 році.

Тематика

Мандри, тревелог, гумор, екотуризм, путівник, мемуари.

Про книжку

Аппалацька стежка, що простягається більш як на 3,5 тисячі кілометрів, сповнена небезпек. Не кожен ризикне пішки пройти бодай частину шляху, на якому не уникнути зустрічі з парою-трійкою далеко не милих ведмедів. Однак Білл Брайсон — шукач пригод зі стажем, загартований австралійським бездоріжжям і африканськими пустелями — не з лякливих. Прихопивши із собою друга, який намагається зав’язати з алкоголем, Білл вирішує випробувати свої сили. Тонкий гумор у поєднанні з глибокими роздумами про екологічний стан сьогодення та влучними спостереженнями не лише допоможе вам поринути у п’янку атмосферу лісових нетрів, а й замінить цілу купу нудних путівників.

Для кого книжка

Книжку варто читати всім, хто любить подорожі, природу, мандрівки й історії, наповнені яскравими емоціями та враженнями.

Чому ця книжка

«Прогулянка лісами» — не лише про чудові краєвиди, дику природу, захопливі пригоди та кумедні ситуації. Подорож допомагає героям краще пізнати себе, гартує їх непередбаченими випробуваннями. Історія про те, як мандри можуть повернути смак до життя.

Про автора

Білл Брайсон — британський письменник родом із США, колишній канцлер Даремського університету і Почесний член Лондонського королівського товариства, автор більш як 20 книжок із туристичної та наукової тематики. Свого часу Білл працював у виданні Times та The Independent. Цей нетиповий офіцер Ордену Британської імперії хотів би відродити неандертальців, але найбільше ненавидить пуделів і засмічені залізничні колії. Незвичайна та різностороння людина, першим місцем роботи якої після переїзду до Великої Британії стала психіатрична лікарня.

Відгуки про книжку

«Надзвичайно заплутана і надзвичайно кумедна пригодницька історія…Не похлиніться від реготу кавою».

— Washington Post

«За відсутності фізичної можливості поріднитися з природою найкращим аналогом стане прочитання “Прогулянок лісами”».

— New York Times

«Білл Брайсон може написати книжку хоч про пучок шерсті чи протизапальний засіб - і все одно змусить нас надривати зі сміху животи».

— Chicago Sun Times

«Брайсон — надзвичайно комічний автор, який може відшукати щось кумедне навіть у тому, як виглядає промерзлий спальний мішок».

— The Philadelphia Inquirer

«Іронічна, ґрунтовна розповідь».

— The New Yorker

«Майже ідеальна книжка про подорожі».

— Boston Globe

Цитати

«Я почав усвідомлювати, що ключовим елементом життя на Аппалацькій стежці є досвід втрати благ цивілізації, що вся сіль пережитого досвіду в тому, щоб відсторонитися від щоденних вигод сучасного світу; що здавалося б, звичайні речі, на зразок плавленого сиру чи банки шипучки з чудовими бульбашками, сповнює вас благоговінням та вдячністю. Смак «Кока-коли» п’янить, ніби ви куштуєте її уперше, а білий хліб доводить вас до піку оргазму. Ці відчуття варті пережитого дискомфорту».

«Мене дуже тішила вже сама думка, що будь-якої миті, коли забажаю, лівою ногою я можу стати на територію одного штату, а правою — ступити на територію іншого; або обрати, де сісти перепочити: чи то на колоді в Теннессі, чи то на камені у Північній Кароліні; або сходити до вітру через кордон між штатами, і так далі у тому ж ключі».

«Для ведмедів люди почали асоціюватися з їжею. Фактично, люди для них — це істоти з надмірною вагою, у бейсболках, які розкладають дуже багато їжі на столах для пікніка, трохи верещать, а потім перевальцем поспішають по свої відеокамери, коли старий пан Ведмідь приходить, залазить на стіл і починає жадібно їсти їхній картопляний салат та шоколадний торт. Є один зареєстрований випадок, коли жінка намазала мед на пальці свого малюка, щоб зняти на відео, як ведмідь злиже мед із руки маляти».

«За кожні 20 хвилин на Аппалацькій стежці Катц і я долали більшу відстань, ніж середньостатистичний американець проходить за тиждень. Наразі, у 93% усіх подорожей на будь-яку відстань із будь-якою метою американці сідають у машину. У середньому, загальна довжина відстані, яку проходять американці в ці дні — пішки вони ходять у багатьох випадках, наприклад, від машини до офісу, від офісу до машини, навколо супермаркетів і торгових центрів — дорівнює два кілометри на тиждень, себто менше 320 метрів на день».