Звідки взявся цей раптовий інтерес до мух? Я переконую себе, що то все через роман, який збираюся написати. Фасетковий роман, що наслідував би мушине бачення. Роман, повний подробиць, найкрихітніших, не помітних звичайним оком речей. Роман буденний, як муха. Анотація каже про цей роман, що це історія розлучення оповідача з дружиною та факт прийняття, що він не є батьком її майбутньої дитини. Але я б сказала, що ця історія лише бекграунд, задній план, аркуш для всіх тих думок та історій, які народжуються в шухляді розуму оповідача. Ґосподінов створює фрагментарний роман, що поєднує екзистенційні та соціальні роздуми з гумором. І все це на часом цинічному тлі в поєднанні з сирим реалізмом. Тому хочу свій відгук побудувати також фасетково з роману Ґосподінова - тобто фрагментарно, просто подавши різні цитати, над якими я зупинялась подумати (і досі думаю). Але ніщо не буде описане в Романі з початків. Він лише даватиме перший поштовх і залишатиметься достатньо делікатним, аби заховатися в тінь наступного початку, дозволивши героям пов’язувати свої долі волею випадку. Це я б і назвав Природним романом. А в Берліні в одному клозеті було написано: “Їжте лайно – неможливо, щоб мільйони мух помилялись”. Слухаєш дебільну балаканину, читаєш дебільні газети, говориш з дебільними людьми, і коли ти нарешті лишаєшся на самоті в туалеті, тобі природно, по-людському хочеться написати “хуй” на стіні. Розмова точиться найжвавіше тоді, коли треба уникати якоїсь теми. – А хто зніс корені? – не вгаваю я. – Блискавки, – вмить відповідає той. – Вони падають у землю і перетворюються на корені. Я здаюся. Мені б і на думку не спала та ризоматична подібність між блискавкою й кореневищем. Нікому й ніколи не вдавалося перенести що-небудь зі свого сну. На виході з нього є невидима митниця, де все конфісковують. Колись “Кінкси” співали: Люди люблять фотографуватись, Аби мати певність, що вони були… Речення, яке спало мені на думку в літаку: “Я випускаю погляд пасти хмари”. І уявляв себе саме так: у кріслі, в капцях і халаті, з люлькою в зубах, і ще маленький електронагрівач, який довірливо муркоче на колінах. Мабуть, десь бачив таку картинку. Можливо, так виглядав Гемінґвей. Хоча ні, той мав би гладити принаймні тигра. Втягувати з димом усе, що перед очима — хмари, дахи, пасажирські літаки, чумацький шлях, усе. Усе можна проковтнути з хмаркою диму. Я хочу відчувати, як дим входить у легені й виводить там на білому свої нікотинові телеграми. І як видобувається назовні, блідо-блакитний, знеможений. У кав’ярні біля ринку теми розмов чітко розподілені за сезонами. Отже, у травні розмовляють про бали на випускних іспитах, у червні – про близькі відпустки, у липні – про вступні кампанії, у серпні – про зіпсовані відпустки, у вересні – про закрутки на зиму і зошити для першокласників. Це заспокоює. Це означає, що зовсім близько від мене спокійно точиться життя, впорядковане, як перше, друге й компот у їдальні. Адже імена, які ми вигадуємо, самі творять означуване. Субота. Неприємний дощик, дрібний і холодний. “Добре ловиться рибка-бананка”. Насправді такого дня добре читається Селінджер. Ти певен, що нічого гіршого з тобою вже не трапиться, і розслаблюєшся. У дітей нема батьківщини. Їхня батьківщина – дитинство. Ніщо вже не було таким, як колись, ніщо. Того давнього села не було. Світ утратив свій чар. Чудернацькі люди, з чиїх історій я колись так тішився, тепер виглядали тяжкими й понурими. Село потроху втрачало глузд. Я бачив божевілля повсюди. … а на дзеркалі її власною помадою напис, чоловіковим почерком: “186 шоколадок!!”. З двома знаками оклику. “Відкриття, зроблене вчора пополудні, коли мухи літали, як уві сні, а сонячний промінь падав точнісінько на голку програвача”. Сни – наче кішки, вони найважче відвикають від попереднього дому.

дочитала чергову дуже заплутану книгу, як і попередня від Ґ.Ґ, яку я чомусь не дочитала. дуже важко було зосередитись на купі зворотів, якими наповнена книга. усе зливається тут в якусь брудну калюжу, в відображенні якого автор намагається розгледіти себе. було б весело, якби це була автобіографія, але, думаю, це не вона. взагалі більше схоже на записи шизофреніка. але цікаво. кінцівка сподобалася. 7,5 із 10