Все починається як дивна забаганка - відтворити обставини давньої справи, яку колись вважали закритою. Та майже одразу стає зрозуміло, що це не ностальгія і не жарт, а спроба витягти на світло правду, яку хтось дуже хотів поховати. Нові деталі, старі образи й уважно розставлені акценти поступово змінюють уявлення про події минулого. Мені цей роман подобається інтелектуальною грою з пам’яттю та сприйняттям - тут небезпека народжується не з дії, а з аналізу. Атмосфера стримана, навіть сухувата, зате фінал відчувається як точний удар, який змушує переглянути все прочитане й оцінити холодну красу логічної пастки.