Книгу "Пригоди Олівера Твіста" я перечитую вже не вперше. Але, як і будь-яка якісна класика, ця книга кожного разу відкривається мені по-іншому. Мені дуже шкода маленького хлопчика Олівера, який змушений в такому юному віці вчитися жити в цьому жорстокому світі, самому себе захищати та виживати. Він - сирота. Його мати померла, народжуючи його. А де батько ніхто не знає. Тому його з малечку виховують (якщо так можна сказати) інші люди. Він починає своє життя в притулку для дітей, де живеться їм не надто весело, ніколи не буває досить їжі чи гарний одяг. Олівер Твіст росте хорошим хлопцем, відважний, гордий, впевнений в собі. Але доля постійно його випробовує. Ніхто його не любить, в усьому світі немає жодної близької душі, якому Олівер міг би розповісти про свої нещастя та попросити захисту. Оліверу доведеться і побувати на самому дні: серед бандитів, повій, злодіїв, які не вміють любити і співчувати Олівер повинен навчитися жити і лишатися добрим, коли навколо зовсім немає добра. Ця історія має щасливий кінець і я цьому рада. Однак, шкода, що в житті рідко таке трапляється.

Цю книжку Чарлза Діккенса варто прочитати. Взагалі, як на мене, Діккенс, неймовірний письменник, який описує природу людських відносин і побуту реалістично і без прикрас. Особливість роману Діккенса, що головним героєм роману є дитина, маленький хлопчик Олівер Твіст, в якого померла при родах мама і він лишився сам на сам у цьому світі... Хлопчик живе дитячому будинку при церковному приході, в якого дуже-дуже мало коштів, і дітки живуть впроголодь... За непокору, та за те, що його змусили його однолітки просити добавки, його відправляють працювати до гробовщика, який над ним знущається... А потім доля приводить його у злочинний світ Лондона, в банду Джека Доукінса, де його намагаються навчити бути крадієм. Однак, світ не без добрих людей, і Олівер, знаходить і свою рідну тітоньку, і знаходить хорошу родину - містера Браунлоу. Але перед тим, на його долю, випадають такі негаразди і випробування, які надзвичайно важко було б витримати дорослому, не те що дитині... Проблема дітей-сиріт, актуальна і досі, книжка чіпляє за живе і не може залишити байдужим...

Чесно кажучи, беручи до рук цю книгу, я не очікувала, що за її обкладинкою ховається аж стільки страждань і глибоких, мов колодязь, почуттів. Так розчулити уміє лише Чарльз Діккенс... Олівер Твіст - маленький сирота, котрий ніколи не знав батьків і батьківської любові. Він із раннього дитинства змушений вчитися виживати у цьому ворожому, небезпечному світі. Та є один вогник, що не дає хлопчику здатися, перестати боротися за своє місце під сонцем. І цей вогник називається непокора. Олівер не вміє (та й не хоче) підпорядковуватися жорстоким правилам злих людей, тому він тікає з притулку у надії знайти краще майбутнє. Та шлях до цього майбутнього щастя виявився тернистим і повним розчарування... Книга досить велика за обсягом( майже п'ятсот сторінок), тому напереживаєтеся і наплачетеся ви гарненько. Маленький Олівер постає у творі бунтівним, його не ламають жодні перешкоди чи незгоди. І саме ця бунтівна іскорка не дає маленькому хлопчику потонути у безмежному океані людської злості і відчаю. Він обов'язково вистоїть. Він переможе і знайде своє щастя. Рекомендую для тих, хто не боїться зустрітися із маленьким Олівером, котрий змушений вчитися любити і довіряти, знаходити своє безхмарне майбутнє...