Вперше з цим твором я познайомилася ще в школі, але тоді я йому не надала великого значення, прочитала скорочено та й забула. Повністю я прочитала цю книгу вже в університеті і була глибоко вражена і тим, про що написано і тим, як написано. Літературознавці до сих пір не дійшли згоди у визначенні жанру цього твору. Різні науковці дають різні визначення – поема, повість, модерна епопея, повість-поема, роман, поема-симфонія та інші. Цій невизначеності сприяє стиль написання. Тут відсутня чітка структура тексту. Абзаци подекуди не виділені, речення наче розірвані, рядки не римуються, але в них вчувається поетична мелодика. Для всіх читачів такий текст сприймається по-різному. Для мене цей текст читався легко, але дуже емоційно, адже сам сюжет оповідає про важкий шлях військовополонених-втікачів, колишніх солдатів австрійської армії, сімох товаришів – представників різних народів. Долаючи голод та лютий холод гір Албанії. Кожен з них хоче повернутися додому і кожен з них, оточений гірськими засніженими масивами, бачить далеко за горизонтом своє примарне щастя. Та найголовніший мотив твору – як серед цієї цілковитої безнадії вони залишаються людьми перша за все, не піддаючись природним інстинктам, навіть після того як їхні особистості знищували в лавах армії, роблячи їх простими пішаками у грі великих світу сього. Їхні душі уже «поза межами людського болю». Я вражена цим твором. Я вважаю, що його має прочитати кожен. Та людина має сама дійти до нього, а не тому, що його потрібно було прочитати у школі.

Із творчістю Осипа Турянчького вперше познайомилася на уроках української літератури. До цього жодного разу про такого письменника не чула. І, як виявилося, не дарма, оскільки його твори(зокрема, ,,Поза межами болю'') залишилися для мене незрозумілими і далекими. Насамперед, потрібно відзначити особливий стиль написання автора, твір ,,Поза межами болю'' - це поєднання поеми, повісті і роману в одному. Важко собі уявити твір такого жанру, однак це дійсно правда. Через це текст сприймається надзвичайно важко: речення уривчасті, трохи римуються, абзаци не виділені. Сенс написаного також розуміється не одразу, інколи навіть доводиться перечитувати певні епізоди по два-три рази аби хоча б трошки вникнути у сюжет. Якщо коротко, то автор розповідає нам про групу чоловіків різних національностей, котрі утікли із тюрми для військових. Весь сюжет крутиться навколо їхньої подорожі і, найбільше, думок. Загалом, твір Осипа Турянського мене зовсім не вразив, і надалі знайомство із творчістю даного письменника я не планую. Рекомендувати до прочитання ,,Поза межами болю'' не можу, оскільки книга надзвичайно специфічна. Від мене 2-/5.