Книжка присвячена маловідомій сторінці радянського державного терору, яка раніше не була в полі зору істориків. Ідеться про повторне покарання політичних бранців ГУЛАГу, котрих прирекли на довічну ізоляцію згідно з протиправним Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21.02.1948 р. У побутовому мовленні їх об’єднали визначенням «повторники».

Значний корпус архівних джерел, уперше введених до наукового обігу, дає змогу ознайомитись із залаштунковими перипетіями процедури виявлення та стигматування цих людей, зрозуміти реальний зміст маловідомих визначень: «мінусник», «пересидчик» та ін. Через спогади, документи, епістолярій повторників читач може пройти разом із ними весь хресний шлях від арешту до реабілітації, відчути морально-психологічний стан людей, змушених навіть після чергового спокутування невчинених злочинів до самої смерті жити озираючись.