Друга частина про походеньки принца Гендзі(буде ще й третя!)охоплює період його життя від 34-х років до 50-ліття.Головний герой після повернення з вигнання досягає успіху і стає Великим міністром.Як завжди всі жінки біля його ніг,але серце прагне ідеалу.Дружина Мурасакі скоріше друг,ніж володарка серця.Гендзі кидав своїх коханок,які після цього вмирали,або йшли в монастир.Лейтмотив усього твору -це жінка в руках у чоловіка. Повість про Гендзі -це послідовність яскравих епізодів,які демонструють драматичні ситуації і моральні колізії.Головна тема-кавалер і дама епохи Хейан,світ душевних переживань японської жінки.Любителям класичної японської поезії будуть цікавими змагання з віршування,листи,які писалися віршами(танка). Поезією просякнутий увесь роман.Наприклад,Гендзі порівнює жінок "з гілкою запашного мандаринового дерева,зірваною п'ятого місяця з пахучими плодами й цвітом". В романі поєдналися буддійське поняття карми(Гендзі розплачується за гріхи молодості)і релігія синтоїзм(героя переслідує дух загиблої коханки).Тихий смуток на сторінках роману нагадує нам,що нічого вічного немає,окрім душевної краси людини.