Дивують негативні відгуки про «використання прогресивної новомови», яка нібито погіршує насолоду від читання. Видавництво чітко зазначає: це переклад Бориса Ткаченка, виданий 1928 року в Харкові. Борис Ткаченко — один зі співавторів правопису 1928 року, тож цілком природно, що його переклад відображає мовну норму свого часу. Інша збірка оповідань Едгара По цього ж видавництва — у перекладах М. Йогансена і Б. Ткаченка, також 1928 року. Стиль перекладачів збережено з мінімальними редакторськими правками (на мою думку - це тільки перевага). Це не «прогресивна новомова», а жива й історично автентична українська. Читати такі тексти — це не лише знайомитися зі світовою класикою, а й торкатися власної культурної традиції. І за таку можливість хочеться лише подякувати видавництвам.

Цей роман виділяється зі творчого доробку Едгара Аллана По. Варто зазначити що даний твір був написаний "на злобу дня" бо в той час набули величезної популярності статті в тогочасних газетах та журналах про дослідників які здійснювали морські подорожі та відкривали щось нове. В романі детально описана морська мандрівка, і хоча цей роман є своєрідною насмішкою на газетні статті про морські пригоди, а за жанром класичним пригодницьким романом, але є в ньому і місце містицизму, який був притаманний авторському художньому стилю. Оцінка 2 через використання "прогресивної новомови" яка в рази погіршує насолоду від читання.