Я довго ходила, як коршун, навкруги цієї книги. Звичайно через обкладинку. Вона просто неймовірна. І все таки зібралася і купила. Читала я її довго. Але воно того було варто. Так тяжко було влитися в старовинну українську мову. Деякі слова я взагалі не розуміла. Але поступово просуваючись сюжетом, стало простіше і читання набрало темп. На початку книги ми знайомимося з Христиною - красивою, молодою дівчиною. Вона, як і всі дівчата любить повеселитися з подругами та позагравати з хлопцями. Але в сім`ї дівчини стається трагедія, і вона змушена йти в наймички в місто. Але місто стало непосильною ношею для Христі, воно не зустрічає її з розкритими руками, та і самі жителі дуже відрізняються від звичних їй односельчан. У житті Христі стається неприємна для молодої дівчини подія, яка змушує її змінити своє життя кардинально та наплювати на свою гордість. Розчарувало те, що у сюжеті випало п`ять років з життя головної героїні, де було її становлення як повії. Ми з нею уже зустрічаємося, коли вона відома своїм ремеслом. Закінчення роману було тяжким та трагічним.

Це подвійна непроста історія - дівчини-селянки і всієї України. Книга із скандальною, як для української літератури, назвою відразу після виходу привернула до себе увагу. Жіноча тема в українських письменників змальована у загальних обрисах і якось цілком очікувано, але це не стосується героїні твору Панаса Мирного - Христі. Читач із самого початку навіть не догадається, чому "Повія". Христя - звичайна сільська дівчина, яка вдалася вродою більше на жаль, ніж на щастя, адже привертає до себе увагу не зовсім бажаних залицяльників. Жила собі звичайним життям вільної дівчини, але у дорозі якось загинув її батько. Дівчина змушена поїхати в місто і влаштуватись наймичкою, там і починаються її не зовсім приємні пригоди. Віддалась одруженому паничу і відтоді почалась її проста доля. Завершення життя Христі - трагічне, але цілком очікуване, вона помирає від венеричних хвороб. Чи стала Христя заручницею важких обставин чи це наслідки її власного вибору - можна довго сперечатись. Але одне можна сказати однозначно - жінка у тогочасному суспільстві була підневільною, і тут йдеться не про кріпацтво чи панщину, її долю вирішувало суспільство і суспільна думка, і якщо вона щось робила не відповідно до його настанов, то це завершувалось трагічно.

Досі мені не доводилося зустрічати книги, в якій настільки глибоко розкритий внутрішній світ головної героїні. Все стражденне життя сільської красуні Христі перед нами як на долоні... Соціальна нерівність, несправедливість, жорстокість та байдужість людей – все це і призвело до трагедії працьовитої доброї дівчини, яка так хотіла кохати і бути щасливою... Головній героїні неможливо не співчувати, її думками та почуттями живеш... Для мене справжньою загадкою є те, як письменник чоловічої статі зміг настільки достовірно передати ті емоції, ті загадки жіночої душі? 34-річний Панас Мирний створив шедевр, здатний повністю змінити світосприйняття читача... Мені здається, це під силу тільки генію! Авторові вдалося напрочуд повно відобразити не тільки важку долю героїні, а й українські традиції та свята, ціле життя українського народу в ті часи. Психологічна драма, настільки майстерно змальована Панасом Мирним ще 135 років тому, сприймається читачем і зараз так, ніби роман написаний тільки вчора...