1918 рік, Німеччина після поразки в Першій світовій. Група молодих солдатів повертається з фронту додому - в країну, яка змінилася до невпізнання: революція, голод, інфляція, зруйновані мрії. Вони - ще хлопці, але вже з травмами війни, які не загоюються. Ремарк показує їхні спроби знайти місце в новому світі: школа, сім'я, кохання, робота - все здається чужим. Друзі збираються, згадують фронт, п'ють, сваряться, намагаються жити. Але війна в них усередині - цинізм, відчай, втрата віри в ідеали. Книга - про покоління, яке війна вкрала в юності: вони повернулися тілами, але душі лишилися в окопах. Немає героїв чи пафосу - тільки звичайні люди, які намагаються триматися за дружбу й маленькі радості в хаосі. Ремарк не кричить про жахи (як у "На Західному фронті"), а показує, як війна руйнує після - у мирному житті. Персонажі живі, з гумором крізь сльози, діалоги гострі. Фінал - без ілюзій, але з крихтою надії. Рання книга Ремарка, але вже з його фірмовим стилем - проста, болюча, людська.