Признаюся чесно, в першу чергу мене привабила красива і стильна обкладинка із своїм особливим шармом та атмосферою. І, навіть прочитавши анотацію, я не очікувала чогось феєричного та не покладала жодних сподівань на цю історію. Але, як наслідок, роман Олени Волинської "Повелителька ліхтарів" мене приємно вразив і подарував неймовірні емоції під час читання. Отож, сюжет розгортається у двох часових лініях: перші - це історія молодого і красивого юнака Василя, що нещодавно створив свою сім'ю і усім серцем прагне займатися лозоплетінням, і друга - життя Василя після тюрми, де він провів найкращі роки свого життя, взявши на себе чужу вину у скоєнні вбивства. І ці дві історії дивним чином переплітаються завдяки загадковій дівчині- ромці на ім'я Зора, яка стане справжнім ковтком повітря і істинною погибеллю для Василя... Роман виявився надзвичайно глибоким, чутким та життєвим. Читається легко, проте, водночас пробирає до мурашок. Однозначно рекомендую до прочитання!

Ще один український автор, українська письменниця, яку я раніше ніколи не читала, але відкрила для себе з гарної, позитивної сторони. Спочатку, коли я прочитала саму назву книгу, я гадала,що це якась містика і чомусь довго відкладала читання. Але це захоплива книга з ароматом матіоли, меліси, ароматом чаїв та з незвичною історією кохання. Книга залишила приємний після смак. Тут багато українських традицій і народне мистецтво, а саме лозоплетіння, що відразу хочеться перенестись у чарівні Карпати. А ще тут є роми та ромські забобони і неймовірні описи мальовничої України. Книга для легкого та швидкого читання і якщо ви хочете легеньке читання на одні вихідні – це саме те. В книзі присутні дві сюжетні лінії – перша це сьогодення, де майстер з лозоплетіння Василь , повертається додому у Федорівку з ув’язнення. І паралельно, друга лінія – це спогади Василя та історія життя, яка трапилась із ним до в’язниці. Здавалось би, було все добре, Василь мав гарну родину: дружину Інну та доньку Оксану. Аж раптом в їхнє село приїхали роми, а ромка Зора приїхала, щоб дізнатись, що сталось з її сестрою Гілі, тіло якої знайшли на березі річки. Зора та Василь знайомляться, дівчина зацікавилась лозоплетінням. Вони дуже зблизились. І що ж насправді сталось? Чому Василь потрапив до в’язниці? А також чим закінчиться ця інтригуюча історія, все тут можна віднайти. Але кінець є доволі цікавим і особисто я гадала, що все ж таки кінцівка буде інакша. Але все це мені дуже імпонує і моя оцінка 10/10.

Попри таку, здавалося б, містичну назву, у книзі немає чарів. Але вона захоплює та лишає по собі приємний післясмак. Тут і незвична історія кохання, і дуже харизматична головна героїня, і несподіваний фінал. Чоловік на ім’я Василь, місцевий майстер лозоплетіння, повертається до рідного села із ув’язнення. Він намагається відновити своє усталене життя та повернутися в родину. Ось тільки чи справді він цього прагне? Яку роль у трагедії сімнадцятирічної давності відіграла ромська дівчина Зора, яка приїхала до Федорівки, аби дізнатися, що ж насправді сталося з її старшою сестрою Гілі, тіло якої знайшли на березі річки. Гілі мала попередити про небезпеку людину, на чиїй долоні побачила щось погане. Та чи вдалося їм зустрітися? Зора знайомиться та приятелює із Василем, їх об’єднує любов до давнього ремесла. Ось тільки чи зможе вона залишитися у Федорівці, адже отримала "у спадок" від сестри нареченого - рома на ім’я Тамаш. Мені дуже імпонував такий стиль письма. Оповідь у книзі ведеться повільно, але, попри це, постійно тримає у напрузі. Ниточка за ниточкою розмотуються сюжетні лінії, відкриваються таємниці, підводячи читача до зовсім неочікуваного закінчення. Книгу оцінюю та рекомендую!