Посуха - Джейн Гарпер. Це гарний, добротний психологічний трилер. Напруга якого тримається не за рахунок шарудіння роялями в кущах, а за допомогою тонкої гри з людською натурою. Це прямо задоволення для тих хто засумував за обгрунтованими мотивами злодіїв, за лінійною логікою і досить пристойно прописаними персонажами. Плюс тут дія відбувається у двох часових лініях, що для мене є окремим видом задоволення від читання. І, до речі, в жодній з ліній я не вгадала головного гада. Аарон Фок - федеральний агент. Але він не бігає з пістолетом на перевіс і не вбігає в закинуті склади з облавою. Він спеціалізується на економічних злочинах. Що означає багато, нудної і скурпульозної праці. Проте його дитинство здається не таким нудним як поточні справи. І хоч як він намагається забути всі обставини від яких тікав, вони наздоганяють його запрошенням на похорон його найкращого друга і його дружини. Жахливе вбивство. Але чи повязане воно з минулим двох друзів чи є вже здобутком сучасних проблем?