Ця цікава та душевна книга однозначно вартує того, щоб на неї звернули увагу! Вочевидь, Софі Кінселла дуже добре знає підліткову психологію, тому що характери головної героїні цієї історії Одрі, а також Лінуса та Фелікса виписані дуже реалістично! Їх поведінка, реакції на слова чи дії дорослих, звички та улюблені заняття… все змальовано дуже достовірно! Так що раджу цю книгу не тільки підліткам, а і їх батькам. Завдяки ній ви зможете краще зрозуміти себе та своїх дітей, подивитися на себе зі сторони та виявити помилки, які ви допускаєте при спілкуванні із підлітками. Ця книга про те, що у будь-якій ситуації потрібно залишатися самим собою. І ти обов’язково сподобаєшся комусь таким, який ти є. Про те, що ніколи не варто соромитися просити про допомогу, якщо вона направду тобі потрібна. Про те, наскільки важливою у нашому житті є дружба. І, найголовніше, про те, що любов завжди робить нас кращими, зцілює, повертає віру у себе і у інших та дає упевненість для крокування вперед, назустріч своїм мріям!

Що ж це за такий тренд у янг-едалт авторів писати про психічні розлади? Я погоджуюсь з тим, що ці теми досить важливі для сучасних підлітків, бо булінг - це досить поширене явище сьогодення. І мені сподобалося як Софі Кінселла обіграла цю тему, написавши таку веселу та легку книгу, але з не дуже радісними проблемами у сім'ї та школі. Одрі нерозлучна із своїми темними окулярами та тьмяною кімнатою. Дівчинка не може більше дивитися в очі своїм рідним, друзям, незнайомцям, та й вигляд своїх очей вона вже давно забула. А все це сталося через один випадок у школі, який практично зруйнував її життя... Таке могло продовжуватися ще декілька днів, тижнів, місяців чи років, доки Одрі не побачила Лінуса, братового друга. Лінус - це хлопець, який безперервно випромінює тепло та радість,хлопець, чия усмішка схожа на скибку апельсина. І саме та зустріч кардинально змінює життя Одрі... Ще мені сподобалося, що авторка описала деякі проблеми та непорозуміння у сім'ях. Те, що потрібно поважати та підтримувати інтересу будь-якого члена сім'ї, не важливо чи він старший, чи молодший. Без цієї складової немає цілісності та єдності у родині! Але чогось мені завжди не вистачало. Софі Кінселла ніби плавала на поверхні, і навіть не хотіла занурюватися ще глибше у цю тему. Взагалі, як на мене, проблеми булінгу та чинники депресії у підлітків автор розкрила досить посередньо. Навіть причину виникнення у Одрі депресії толком не описала! Просто "після того жахливого дня у школі все змінилося..." і тд. Зрозуміло, що з Одрі знущалися, але як і чому, і які у кривдників були на те причини? Пояснення немає(.

Оповідь ведеться від п'ятнадцятирічної Одрі, яка живе у звичайній сім'ї, хоча вона вважає її ненормальною, але насправді це середньостатистична родина. У неї є мама, тато та двоє молодших братів. У Одрі є одна проблема, після того як з нею в школі трапилися неприємні події, (тут не вказано, які конкретно, але з сюжету можна зрозуміти, що з неї там знущалися), вона стала соціопатом, впала в депресію і почалися напади паніки. Дівчинка не виходить з дому і завжди носить чорні окуляри. Одного разу до них додому приходить братів друг, дізнавшись про те, що сталося з Одрі, він намагається допомогти їй вийти з цього стану. Дівчині спершу важко довіритися чужій незнайомій людині, але вона все ж переборює себе. А ще їхня мама вважає, що її середній син став залежними від комп'ютера, став ігроманом. Вона будь-яким способом намагається відволікти його від ігор, знайти йому інше захоплення і привчити до фізичних навантажень, але хлопець завжди знаходить спосіб обійти заборону. І це все дуже весело описується