Я на жаль не можу віднести себе до тих читачів яким даний роман сподобався; скоріше навпаки. Цей твір про який я так давно, довго, і багато чув виявився для мене пшиком. Благенький сюжет є мінусом даного роману, тому щоб цей недолік врівноважити автор вирішив зробити з твору збірку влучних висловлів щоб збити читача з пантелику - щоб не задавав питання про слабкий, прісний сюжет. Єдиний плюс даного роману - це зображення морального падіння людини в якої в житті були лише одні насолоди - але я сумніваюся що автор осуджує головного героя.

Вкотре перечитую цей твір – і ніколи не набридає. Історія про неймовірно вродливого юнака Доріана Грея. Друг перетворив його з невинного хлопця на егоїстичного, себелюбного і нарцистичного чоловіка, який не поважає нікого і нічого, окрім своєї вроди. Так він і живе життям, яке інтелектуали і класики називають гедоністичним. Наші ж бабулі висловилися б простіше – «непутящий» і «не вітається») З одного боку, такий твір, мабуть, більш актуальним є для жінок. Саме вони готові на будь-які жертви, процедури, «продати душу дияволу», аби тільки лишатися як можна довше молодою і вродливою. Оскар Вальд у цьому романі, однак, показує, що і чоловіки можуть заразитися цією ідеєю – вічна молодість. Портрет Доріана Грея показує, що вічна молодість не дає щастя. Принаймні вічного. І врода може бути не лише даром, а й прокляттям. Доріан Грей йде на все, щоб зберегти свою таємницю, свою яскраве, але пусте життя – навіть вбивство, але від трагічного кінця його це не рятує. Мене (сподіваюся інших читачів також) роман вчить не любити в людині лише зовнішність. Адже вона може бути оманливою. Хоч на початку твору ми й чуємо думку, що лише невинна людина може мати невинне і вродливе обличчя – але розвиток сюжету доводить, що це твердження не є зовсім правдивим. Під час перших прочитань роману головний герой викликав у мене обурення, презирство тощо. А тепер я відчуваю до Доріана лише жалість. Ось як може змінитися ставлення до роману з часом.

До вашої уваги неперевершений роман від короля парадоксів. Як часто ви чули: "Не важливо,що ззовні, важливо що всередені" або "Людина, вродлива всередині, вродлива і зовні". Забудьте все. Цей роман переверне усі ваші уявлення про красу та внутрішній світ людини. Естетизм, гедонізм, дендізм, які проповідував Вайльд, лягли в основу твору. Сюжет ґрунтується на фантастичному перетворенні портрета головного героя. Потрапивши під вплив лорда Генрі Воттона, прихильника філософії «нового гедонізму», Доріан Грей шукає насолод усяких і охоче їм віддається, тягар моральної відповідальності перекладаючи на свій портрет. Таким чином портрет стає alter ego Доріана, його сумлінням і совістю. Щоразу юнак усе глибше занурюється в безодню вульгарності, розпусти й аморальності. Боючись викриття, він убиває свого друга, і сам стає причиною смерті ще трьох людей. Але це не заважає Грею і далі насолоджуватися життям. Він колекціонує старовинні гобелени й рідкісні парфуми, коштовне каміння й екзотичні музичні інструменти. Портрет змінює свою подобу, а Доріан так і залишається прекрасним ангелом, уводячи всіх в оману. Ніхто навіть не підозрював, що цей чарівний молодик вчащає до різних притонів і вдається до потайних пристрастей. Усі вважали його юнаком, якого "не торкнувся бруд життя", адже у людській свідомості молодість і краса пов'язані з чистотою та невинністю. Із часом Доріан Грей починає відчувати духовне спустошення - всі ті враження вже не приносять насолоди. Руйнівні процеси вже почали діяти всередині Доріана, у нього в душі, і кінець кінцем знищують його тіло. Звісно, після прочитання виникає чимало питань. Що таке внутрішня краса і чи робить вона красивою зовнішність людини? Аморальна людина не може бути красивою? Обов'язково прочитайте цей роман і знайдіть свої відповіді на всі запитання.