Цей роман для мене — не просто історія про красу й спокусу, а про небезпечну ілюзію безкарності. Вайлд створює майже естетичний експеримент: що буде, якщо людині дозволити жити без наслідків? Якщо зовнішність залишиться ідеальною, а вся моральна деградація сховається десь поза тілом? Доріан — не одновимірний злочинець. Він радше людина, яка поступово переконує себе, що краса виправдовує все. І саме це лякає найбільше — не сам гріх, а самовиправдання. Портрет стає не просто містичним елементом, а дзеркалом правди, від якої герой утікає. Мені здається, цей текст дуже сучасний. У світі, де зовнішній образ часто важливіший за внутрішній зміст, історія Доріана звучить як попередження. Вайлд не читає моралі прямолінійно, але фінал говорить сам за себе: жити лише для задоволення, ігноруючи відповідальність, — шлях до руйнування. І, мабуть, саме тому роман досі не втрачає актуальності. Він красивий стилістично, іронічний, блискуче написаний — але після нього залишається дуже серйозне запитання: що відбувається з душею, коли ми перестаємо за неї відповідати?

Несомненно, величайшее произведение в истории человечества! И конечно же, я всегда буду рекомендовать прочесть его всем - от подростков в школе до уже очень взрослых людей, которые не могли познакомиться с автором ранее. Красивый лицом человек - всегда ли красив и душой? Возможно, но как оказалось, не в случае Дориана Грея. Он был юн, потрясающе красив, но судьба его ждала устрашающая. Он познакомился с одним художником, который нарисовал портрет, который в точности повторял красоту Дориана. Дориан же пожелал всегда оставаться таким прекрасным и молодым. Затем судьба сводит его с человеком, который только и делает, что собирает пороки на свой счет. Тут уж в романе начинаются страшные вещи: и смерти, и безнаказанность, и разные распутства. Написано великолепно, читать - не оторвешься. Каждая страница - феерична и непредсказуема. Это потрясающий пример вечной классики.

Якби мене запитали, який мій улюблений роман із класичної літератури, то я впевнено відповіла б, що це "Портрет Доріана Грея" англійського письменника Оскара Уайльда. Ця історія запала мені в душу ще з того часу, коли мені довелося вперше з нею познайомитися на уроках зарубіжної літератури. І з тих пір книга вже не раз перечитувалася, і я впевнена, що ще не раз до неї повертатимуся. Сюжет розповідає про молодого і неймовірно вродливого юнака на ім'я Доріана Грей.Однак він не розуміє, наскільки цінним скарбом володіє, доки не зустрічає лорда Генрі, який переконує Доріана, що лише врода є найбільшою цінністю у суспільстві. З часом хлопець повністю проникається ідеями лорда Генрі і одного разу виголошує, що готовий на все, аби зберегти вічну молодість. Дивним чином, його бажання збувається і тепер замість Доріана старітиме його портрет... Насправді, цю книгу можна назвати своєрідною страшною казкою, яка показує справжню красу і говорить, що навіть за ангельським лицем може ховатися диявольська душа. Неймовірна історія! Від мене 5/5. Рекомендую!