"Портрет Доріана Грея" Оскара Вайлда це один з найулюбленіших моїх романів дитинства. Пам'ятаю ще в школі, коли прочитав його, залишився у захваті, бо книга написана дуже сильно, цікаво, сюжет глибокий та філософський. Це історія хлопця який настільки ніч гнався за красою тілесною, що він зовсім забув про красу душевну. Герой не старіє, не марніє, замість нього це робить його портрет, але чи можна лишатися чистим не маючи гальм?

Омину опис власних вражень стосовно сюжету, адже тут я нічого нового не додам. Мене дивує те що, здебільшого, всі читачі акцентують увагу на сюжеті, проте оминають лорда Генрі. Адже без нього Доріан не висловив би побажання бути вічно молодим. Саме Генрі звернув увагу Доріана на те що він такий молодий та юний, проте його краса не вічна. Що дуже збентежило Доріана. У нього були інфантильні думки, що він таким буде назавжди. І це нормально, адже Доріанові було 17, і такі думки властиві дітям. Хто ж в 17 задумується про майбутнє? От з цього моменту життя Доріана увійшло в невідтворотнє русло. Також, лорд Генрі це досвідчена людина. Він знайде аргумент на кожне своє слово, причину для кожної своєї дії (всім би так в житті вміти). Його слова просто неймовірні: «Мета життя — розвиток власного "я", повністю реалізувати своє єство — ось для чого існує кожен з нас». Далі: «ми занадто багато маємо запозичень». Дійсно! Ми слухаємо кого завгодно: батьків, друзів, родичів, Бога, мораль. Коли ми почнемо слухати самих себе? В нас так багато забобонів, минулого, різних рамок. Ми на кожному кроці слухаємо від інших як нам жити. Чому ми не слухаємо себе, наш внутрішній голос? Здається, саме це і хотів сказати Генрі Бажаю всім звернути уваги саме на Генрі, його думки. У нього що не думка, то афоризм. Так, він дещо негативний персонаж, але хіба Доріан, який вбив Голворда, довів хіміка до самогубства, розбещував жінок, кращий?

Доріан Грей -молодий егоїст, який живе за принципом "Насолода понад усе!". Головним смислом його життя є задоволення своїх забаганок. На практиці цей культ насолоди стає злочинним. Для досягнення своїх цілей герой йде по трупах і вбиває всіх, хто опиняється в нього на шляху. Доріан перетворюється на пекельне поріддя, у втілення зла. Легко відштовхує актрису Сібіл Вейн, яка була підкорила його своєю грою на сцені. Її талант блідне щойно вона палко закохується в героя. У відчаї дівчина чинить самогубство. Доріан вирішує вбити свого друга, талановитого художника Голворда, як тільки відчуває небезпеку викриття своєї таємниці. Колись Голворд створив чудовий портрет Доріана, щоб зберегти дивовижну красу героя. Завдяки угоді з темними силами, портрет стає дзеркалом жахливого душевного перетворення Доріана: всі злочини, які чинить герой, відбиваються на портреті, сам же герой завжди юний і прекрасний. В нападі шаленої люті Доріан намагається знищити своє потворне зображення, але падає каменем біля портрету. На гамір прибігли слуги, вони побачили мертвого потворного старого, який лежав біля портрету красивого юнака. Завдаючи удари портрету, Доріан намагався вбити своє сумління, свою душу, а це одночасно і фізичне самознищення, бо без душі людина мертва. Поразка Доріана -це поразка людини, яка намагалася підмінити реальне життя мрією про прекрасний вільний світ без обмежень.