Роман про який так багато говорять особисто для мене виявився заслабким щоб потім про нього багато згадувати. Одними з небагатьох плюсів даного роману є зображення морального розкладу людини яка гналася за майже всіма видами розпусти та хітті та її закономірне падіння. Ще плюсом, який відноситься власне до даного видання - можливість прочитати даний твір мовою оригіналу, без уставленого плюндрування українським перекладом власних назв - як наприклад прізвища головного героя - з Грея зробили Ґрея, вже б зробили Доріана Клея - було б багато аутентичності)

Лорд Генрі милується ще незакінченим портретом юнака неймовірної вроди, який намалював його друг художник Безіл Холвард. У Генрі виникає величезне бажання познайомитися з цим парубком, чому зовсім нерадий Безіл. Та їхнє знайомство неминуче, ось ще кілька хвилин і Доріан сам виникне перед ними. Генрі та Доріан починають проводити все більше і більше часу разом. Безіл вважає, що вплив лорда Генрі матиме на юнака погані наслідки. Ось портрет Доріана Грея закінчений. Спочатку модель портрету милується точністю своїх рис, зображених на полотні. Але тут лорд Генрі розвіює його захоплення, мовляв "що з того, якщо ти постарієш, а портрет назавжди залишиться таким юним". Тут Доріан, усвідомлюючи всю правду сказаних його приятелем слів, висловлює бажання, щоб портрет старів, а він -ні. Згодом Доріан Грей забуває висловлене ним бажання. Він все більше зближується з Генрі, і все менше спілкується з Безілом. Парубок зустрічає дівчину, якій вирішує освідчитися.... Минають роки, і ось скалічених життів на руках Доріана все більшає, але зовнішність його залишається незмінною. Оскару Уайльду чудово вдалося передати, як людина, намагаючись втримати свою красу зовнішню, руйнує себе із середини.

Дориан Грей – молод и прекрасен. Кроме того, он обладает добрым нравом и огромным состоянием, которое оставила ему в наследство близкая родственница. Неудивительно, что такая диковинка стала очень популярной в британской столице. Молодого человека смело можно было назвать любимцем лондонской публики. Его жизнь начнет меняться, когда он познакомится с лордом Генри – гедонистом и грешником. Однажды Дориану предложат нарисовать его портрет, чтобы запечатлеть его красоту и свежесть во всем ее великолепии. Портрет получается воистину прекрасным – таким же, собственно, как и сам Дориан. Молодой человек, глядя на это произведение искусства, говорит, что хотел бы, чтобы старел не он сам, а его изображение на портрете. Никто не мо подумать, что его желание сбудется… Однако это не принесет Дориану Грею счастья, а скорее наоборот. Великолепный роман английского писателя Оскара Уайльда «Портрет Дориана Грея» нужно читать самому, чтобы оценить не только необыкновенный сюжет, но и потрясающий авторский язык. Одним словом, горячо рекомендую!