Помирана
Бумажная книга | Код товара 691846
Yakaboo 3.2/5
Автор
Тарас Антипович
Издательство
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серия книг
Доросла серія
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)

Все о книге Помирана

Новий твір Тараса Антиповича - одного з найважливіших сучасних українських письменників - це вдумливий роман-дистопія, який засобами макабричної сатири розкриває драму зашореного розуму. Герої, чиє існування кероване міфами, ворожі до Іншого і безжальні одне до одного, але водночас не позбавлені надії. У закіптюженій порожнечі їхніх днів раз по раз проблискує те, чого вони бояться найбільше: шанс на краще життя. Шанс позбутись ненависті до тих, хто «по інший бік». Шанс вирватися за «колючку» власноруч виплеканого пекла.

Характеристики
Автор
Тарас Антипович
Издательство
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серия книг
Доросла серія
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Рецензии
  •  
    Nota Bene 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга Тараса Антиповича «Помирана» у 2016 році була удостоєна премією журі премії «ЛітАкцент року» в номінації «Проза».
    Твір написаний у жанрі дистопії – тобто відразу, ще не почавши читати книгу налаштовуєшся на негатив. Адже дистопія це жанр антиутопії, в якому описується суспільство, в якому переважають негативні тенденції розвитку.
    У творі багато того, що для більшості читачів є неприйнятним та огидним, адже мало людей дійсно любить насолоджуватися не зовсім приємними речами: тотальна неграмотність, відсутність стосунків між людьми, боротьба за виживання, життя на звалищі, суцільні руїни тощо…
    При цьому герої твору навіть в таких умовах здатні на людські почуття, у них є мрії, вони дружать та закохуються, допомагають один одному, бажають кращого життя тощо.
    Червоною ниткою у творі проходить алегорія та майже прозорі натяки зображеного з подіями, які відбуваються на сході України. Щоправда хотілося б побачити більше оптимізму, а також сподівань на набагато краще майбутнє.
    Я думаю твір знайде свого читача, адже перш за все він вартий того, щоб його читали. Актуальними порушені автором проблеми будуть існувати завжди, адже вони є породженням самого суспільства.
  •  
    варто уваги
    Оскільки від деяких антиутопій в мене просто зносить дах, тому я ні в якому разі не могла оминути цю книгу. хоча й познайомилася з нею через "Жлобологію".
    Це просто капєц. Після прочитання лишається відчуття ніби ти листочок паперу, який пожмакали і кинули у смітник. Але це я в хорошому сенсі. Від книжки у захваті і до сих пір від неї відходжу.
    Відчуття вкрай песимістичні. Суспільство вже впало у багнюку і навіть не може піднятися. Якийсь літературний критик написав, що насправді це не уявна модель, а змалювання довколишньої реальності сьогодення, де пессизму і гротеску більше, ніж будь-якій літературі. Я от з цим цілком погоджуюся.
    В мене у голові виникли свої ілюстрації до книги і я дуже жалкую, що не можу їх втілити, бо малювати не вмію (
Купить - Помирана
Помирана
70 грн
Есть в наличии
 

Рецензии Помирана

3.2/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Nota Bene 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книга Тараса Антиповича «Помирана» у 2016 році була удостоєна премією журі премії «ЛітАкцент року» в номінації «Проза».
    Твір написаний у жанрі дистопії – тобто відразу, ще не почавши читати книгу налаштовуєшся на негатив. Адже дистопія це жанр антиутопії, в якому описується суспільство, в якому переважають негативні тенденції розвитку.
    У творі багато того, що для більшості читачів є неприйнятним та огидним, адже мало людей дійсно любить насолоджуватися не зовсім приємними речами: тотальна неграмотність, відсутність стосунків між людьми, боротьба за виживання, життя на звалищі, суцільні руїни тощо…
    При цьому герої твору навіть в таких умовах здатні на людські почуття, у них є мрії, вони дружать та закохуються, допомагають один одному, бажають кращого життя тощо.
    Червоною ниткою у творі проходить алегорія та майже прозорі натяки зображеного з подіями, які відбуваються на сході України. Щоправда хотілося б побачити більше оптимізму, а також сподівань на набагато краще майбутнє.
    Я думаю твір знайде свого читача, адже перш за все він вартий того, щоб його читали. Актуальними порушені автором проблеми будуть існувати завжди, адже вони є породженням самого суспільства.
  •  
    варто уваги
    Оскільки від деяких антиутопій в мене просто зносить дах, тому я ні в якому разі не могла оминути цю книгу. хоча й познайомилася з нею через "Жлобологію".
    Це просто капєц. Після прочитання лишається відчуття ніби ти листочок паперу, який пожмакали і кинули у смітник. Але це я в хорошому сенсі. Від книжки у захваті і до сих пір від неї відходжу.
    Відчуття вкрай песимістичні. Суспільство вже впало у багнюку і навіть не може піднятися. Якийсь літературний критик написав, що насправді це не уявна модель, а змалювання довколишньої реальності сьогодення, де пессизму і гротеску більше, ніж будь-якій літературі. Я от з цим цілком погоджуюся.
    В мене у голові виникли свої ілюстрації до книги і я дуже жалкую, що не можу їх втілити, бо малювати не вмію (
  •  
    Ковтни чорнухи
    Читала в цього автора “Хроноса”, сподобалось. Але ця книга виявилась принципово іншою.

    Оповідь про бидло, що живе на звалищі і думає виключно про пошук харчів. Кілька десятиліть тому їм пропонували поїхати, але вони “виграли війну” з людьми “з-за колючки” і “відстояли свою автономіку”. Так і живуть у своєму обмеженому світі: голодні, обдерті — зате не здалися. А ще час-по-час очікують нападу ворога, який неодмінно хоче порушити їх автономне існування. Зав'язка сюжету: герої вирішили добути з землі "чорнуху", яка б мала вирішити проблеми з голодом.

    Алюзії цієї книги на певні соціально-політичні події є настільки тонкі, що страждають на ожиріння.

    Історія розвивається дуже мляво і передбачувано. У фіналі ти розумієш, що завершити твір будь-яким іншим чином було б неможливо. Інша кінцівка не пасувала б за атмосферою і логікою. Втім, “єдино правильна розв'язка” очевидна з перших сторінок, тому надто великої інтриги немає.

    У процесі читання ти маєш рівно нуль причин симпатизувати героям — огидні всі, обмежені всі. Хочеться не звертати на цих тупаків уваги і жити собі далі.

    Окремо зазначу про стиль твору. Автор розробив сленг персонажів — це неймовірно атмосферно, бидляцтво випромінюється з кожної найдрібнішої фрази. Читати незнайомі вирази важкувато. Але після того, як десь на 15 сторінці ти усвідомиш значення слів “рабой” чи “торванабой”, буде неможливо це розвидіти.
  •  
    "...чого ми такі, чого ми так живем і шо ми робим одне з одним?"
    Вони живуть на Кориті. Вірніше, у селищі, що прилягає до Корита. У спорожнілих районах. Живуть хто де - у ящиках, будках, розвалюхах, під землею. Вони усі лисі. І більшість з них мають біомеханічні частини: залізні носи, клешні, ноги і залізні зуби. Бо бійки тут не рідкість, а ще може кротодил вкусити (це якщо пощастить).
    Але повернусь до Корита. Цікаво - що то? "Корито було єдиною розвагою і необхідністю, роботою і відпочинком, а головне — засобом виживання". Насправді, це «Полігон твердих побутових відходів № 209», карантинна зона, за якою починається ворожа "Колючка".
    Групка людей, які гордяться "своєю автономікою", згадують про "війну", коли їх хотіли звідтам вивезти, та вони не дались.
    "...лучче якось жить, чим подихать…" І вони живуть - одягаються у лахміття, клейонки; воду збирають дощову; їдять, що знайдуть на своїй частині ділянки полігону: в хід іде взуття (бо шкіра), тирсоплита і все, що можна перетравити; ловлять пташок - ворон, в основному, і рвуть "зеленку", якщо можуть знайти. Зміст життя - та просто, тинятися, порпатися в смітті, інколи "накидуватися" таблетками чи розчинами, знайденими на полігоні.
    "Ми всі вмираєм. Шо ж іще тут можна робить?"
    Страшно? Але найстрашніше не це. Найстрашніше, коли їм показують шлях, як можна змінити, врятуватись від такого життя, ніхто не хоче.

    Спершу я думала - якась дурня, проте вчитавшись, зрозуміла, що автор завуалював глибоку філософію. Суспільство, люди якого впали низько і здається далі немає куди, таки "пробиває дно", оголюючи звірячі сторони людської натури. Суспільство зашкарубло у своєму світі і не бажає бачити нічого навколо, не бажає нічого змінювати. Вони ворожі до чужинців та гордяться своєю особливістю - "перемогли", відділилися. Особливістю вживання матюків навпаки (якщо вам зустрінуться дивні слова, перечитайте їх справа наліво). І оце вже справді страшно, бо завершення нескладно здогадатись яке...
    "У Них там жить можна, а у нас тіки вмирають... Повірте, шо світ кудись уже пішов, а ми осталися."
    Але ж як щодо промінчика надії?...
  •  
    Не раджу читати. 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    Мене безмежно радує команда Якабу, яка працює над рекомендаціями та добірками книг. Так, з одної з них, я дізналась про українських письменників - анти утопістів. Я велика прихильниця цього жанру, але з недовірою поставилися до цього нарису. Рекомендовані книжки все ж замовила. І якщо «Маша, або постфашизм» мені неймовірно припала до душі, то «Помирана» читалася тяжко з перших сторінок.
    По-перше, жанр роману «Помирана» все ж зветься дистопія і, як я дізналася зі статті, це означає, що в описуваному суспільстві вже все погано – на зразок твору «Кись» Товстої або кіноленти «Безумний Макс».
    По-друге, мова твору. Я двічі перечитала перші сторінки роману, щоб зосередитися та поринути у текст. Спершу я думала, що погано володію українською, тому щоб мені «незручно» читати, потім зрозуміла, що я «спіткаюся» о матюки, які написані задом-наперед. Пристосувалася, але справи на краще не пішли.
    По-третє, хоч роман і невеликий (десь сторінок 200), одразу зрозуміло чим закінчиться. Розчарована.
    Анотація іншого твору Антиповича привертає увагу, але велика вірогідність того, що я не наважуся спробувати ще раз щось прочитати у цього автора.
 
Характеристики Помирана
Автор
Тарас Антипович
Издательство
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серия книг
Доросла серія
Язык
Украинский
Год издания
2016
Количество страниц
224
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
ISBN
978-617-585-106-7
Вес
300 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература