Петро Болбочан мав шанс стати українським Гарібальді, здобувачем і об’єднувачем рідних земель, творцем козацької армії, з якою мусили б рахуватися всі держави світу.

Невідомо, чи готував себе до цієї ролі Болбочан, але якраз цього й боялися негероїчні цивільні партійники, які назвали себе «верховною владою». Вони підозрювали Болбочана в намірі скинути їх. А ось вояцтво довіряло йому безмежно.

«Болбочан був надзвичайно хоробрим, — писав про нього сотник Борис Монкевич. — У більшості керував боєм особисто і завсігди був у найнебезпечніших місцях, чим викликав підйом духу у Запорожців, котрі під його керуванням завше були переможцями… Йому вірили всі надзвичайно, бо знали, що він є зразком чесності і порядку».