Репринтне видання збірника, виданого 1912 року Етнографічною комісією Наукового товариства ім. Шевченка, присвячене мало дослідженій галузі народної словесності — похоронним звичаям та обрядам — і містить близько 300 голосінь: матері за дітьми, вдовиці за чоловіком, сиріт за матір’ю та батьком, дівчини за парубком тощо.

Хоча зібраний матеріал далеко не вичерпує усього багатства народної української поезії такого роду, перед читачами  постає яскрава картина почувань і уявлень українців з Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Поділля, Холмщини, Київщини, Чернігівщини та інших регіонів України.