Издательство «Смолоскип» известно в первую очередь своими исчерпывающими антологиями, посвященными разным темам. Я очень люблю украинскую поэзию. Поэтому, когда увидела очередной сборник от этого издательства – не задумываясь, купила его. «Поэты Пражской школы» - это антология, в которую вошли стихотворения украинских поэтов, которые они написали, будучи в эмиграции. В большинстве случаев это борцы за независимость Украины, а также их дети. В какой-то момент своей жизни, они оказывались в Праге, где не только творили, но и выпускали украинские газеты и журналы, а также делали все возможное для того, чтобы Украинское государство состоялось. Красной нитью в этом сборнике проходит тема ностальгии за своей Родиной и ее красотами. Но встречаются также поэзии с призывами бороться. Кроме того, здесь есть великолепные стихи о природе и замечательная интимная лирика. Некоторых поэтов эта книга открыла мне впервые, некоторых я знала и любила до этого, но в любом случае это чудесное пополнение домашней библиотеки.

«Поети Празької школи» - це чергова блискуча антологія від видавництва «Смолоскип». До цієї школи традиційно відносять поетів та поетес еміграції, які так чи інакше зробили свій внесок у національно-визвольну боротьбу в Україні, або ж були дітьми помітних громадських чи політичних діячів нашої країни. Майже кожен з цих авторів та авторок в певний момент свого життя опинявся в Празі. В чеській столиці вони жили, здобували освіту, працювали, писали, видавали українські книги та періодику. Так по-різному вони писали про одне – про Україну. Хтось тужив за її неймовірною природою та світанками, схожими на парне молоко, хтось писав палкі заклики до боротьби за державну незалежність, проте сумнівів у тому, що кожен з них по-справжньому любив Батьківщину, не виникає. Особливо мені припала до душі поезія Олеся Бабія та Наталії Лівицької-Холодної. Окрім самих віршів у книзі подано короткі автобіографічні довідки про кожного з авторів, а також вичерпна стаття про Празьку школу поезії, її витоки та здобутки.