У книжці київського науковця, завідувача відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Олександра Бороня зібрано статті, в яких проаналізовано деякі засадничі образи Шевченкової поезії, їхню структуру, семантику і типологію, розглянуто окремі аспекти генези та поетики його прози, контекст й інтертекстуальні зв’язки повістей, досліджено маловивчені сторінки рецепції творчости поета та історії шевченкознавства, а також стан і перспективи сучасних шевченківських студій.