Ця книга є продовженням дуже успішної попередньої наступниці - Аліса в країні чудес/в країні див/у дивокраї(це залежить від перекладача) яка вийшла через 6 років після оригіналу. Карколомні пригоди Аліси продовжились на втіху дітям, і подарували ще одну захоплюючу пригоду. Я вважаю за винятковий успіх якщо навіть у серйозних "дорослих" філософських фільмах на кшталт "Матриці" є посилання на цю книгу. Збереглася навіть історія про те що у передмові до одного з видання Льюїс Керрол зазначив, що видання його книги повинно бути з яскравими та чудово оформленними ілюстраціями щоб передавати весь його творчий задум, тому письменник навіть "забракував" одне видання за недостатньо високу якість картинок. Але хочу зазначити, що це видання автор напевне похвалив би за якісний папір та хороші ілюстрації. Тому цілком можу рекомендувати цю книгу як подарунок для дітей.

Після прочитання «Аліси в Дивокраї» я мала певні підозри стосовно «Аліси в Задзеркаллі» і хочу сказати, що вони виправдалися на всі 100 %. Це все та ж химерна проза з тими ж прийомами, що й в першій казці: життя – це сон. Не скажу, що мене це прямо розчарувало, але була думка, що автор вирішив не придумувати нічого нового і просто пішов протоптаної доріжкою. Залишаюся при своєму першопочатковому враженні, що Алісу варто вперше читати в дитинстві, а не як я – у дорослому віці. Не раз ловила себе на думці, що мені не цікаво читати про сновидіння семирічної дитини, навіть такі незвичні і повні пригод як ці. Мені було нуднувато і 130 сторінок в книзі я читала декілька годин просто через те, що мій мозок вимикався і в починала засинати. Поза тим я розумію плюси книги і тому ставлю їй хорошу оцінку. Просто для мого читацького багажу, вона була надто прісною, але для когось іншого її переваги можуть скласти незабутнє враження. На книжковій полицю лишу для майбутніх поколінь, а от перечитувати – навряд чи колись стану.

"Аліса у Задзеркаллі" - це сіквел "Аліси у Дивокраї", книга, що написана через шість років після першої. Я прочитала їх зі значно меншою різницею в часі, тому що не хотіла втрачати це відчуття нереальності і відчуття атмосфери, що залишилися після "Аліси у Дивокраї". Який сюжет даної книги? Аліса повернулася з Країни Див, і все одно шукає виходи в інші світи, грається і розмовляє з кошеням, задивляється в дзеркало і мріє про те, як воно може бути у задзеркальному світі. Врешті-решт, вона проходить крізь люстерко і опиняється в зовсім іншому, не схожому на наш і діаметрально (або задзеркально) протилежному світові. Аліса зустрічає квіти, які вміють розмовляти, спілкується з Чорною королевою, їде на транспорті з дуже дивними пасажирами, опиняється в безіменному лісі, ходить і перетинає шахове поле, зустрічаючись з Королевами, лицарями, Шаламом-Баламом, Крутем і Вертем і дивами. До речі, книга побудована на логіці шахової гри, але інтерпретована під дитячий фентезійний екшн, а також містить дуже багато філософських алюзій і міркувань, тому я вкотре переконалася, що "Аліса" - здебільшого не для дітей, тому що автор грає з читачем, ставить йому задачі і наштовхує на загадки і культурні коди, тому я дуже рада коментарям, тому що без них я б пропустила левову частку інформації. Книгу прочитала на одному диханні, в захваті від блискучої інтелектуальної гри, барвистого сюрреалізму, філософії і казковості. Безперечно, ця книга, та ще й у такому прекрасному оформленні, залишатиметься на моїй полиці, і я повертатимусь до неї час від часу.