Ця книга - просто одна з найкращих, що я читала. Я точно віднесу її у топ 3 найкращих. Вона вразила мене своєю легкістю. Я б ніколи не подумала, що в мене стільки емоцій може викликати, ніби-то, звичайна книга на 147 сторінок (електронний формат). Постійно відбувалося щось, що перехоплювало дух. Інколи я починала тремтіти від, настільки зачарував мене сюжет. Було таке, що я нібито подумки сварилась на головну героїню. Найбільше мене вразило те, що відбулося на даху в останню мить після тієї сварки.. Ті, хто ще вагається чи все-таки читати цей твір, можу сказати, що так. ОБОВ'ЯЗКОВО!!! це дуже цікава пригода, яка дає стільки емоцій, яких я мало коли переживала. справді. хотілося би стерти пам'ять і читати знову і знову. дуже цікавий, захоплюючий твір, який можна прочитати за один вечір і насолодитися усіма емоціями, які передав автор) дякую за увагу

Льоля - м-а-ж-о-р-к-а. Таке слово у всіх викликає різні емоції. У таких як вона - приязнь, у бідніших - заздрість або ненависть. (Ну є ще нейтрали, але мова зараз не про них.) Як пощастить. Тому, коли її батька заарештували, залишивши на одинці з мамою, єдиним виходом залишилось переїхати до району поменше, у квартиру бабусі з дідусем і перейти в іншу школу. Тут і почалось те паскудство. Вся така правильна Льоля, не витримавши більше булінгу щодо інших однокласників і знущань з учителів, про які не йшлося у ліцеї, де вона навчалась раніше, нажила собі проблем від однієї прибацаної трійки. Проблем, за які я не хочу казати. Це повний треш. Вони стали страшним сном для неї після невдалої спроби помститися. Ще болючіше усвідомлювати те, що в одного з покидьків Льоля закохалась. А він у неї? Як пояснити те, що відбувається на даху багатоповерхівки і те, що у школі? Як отримати справедливість? І тата. І нормальне життя. І відплатити кривдникам раз та назавжди. Той уривок, який я прочитав на Якабу, багато чого мені сказав. «Тобі потрібна ця книжка!» - ось що. Чуття й Якабу мені не зрадили. Отримавши книжку, я кинув усе і почав. Відчуття змінювались кардинально. Я не очікував стількох емоцій від однієї книжки на 150 сторінок.

Після досить складних і важких для сприйняття книг "Поцілунок був не останній" стала легкої перервою, перепочинком для мозку. Коротка підліткова повість про проблеми тінейджерів, булінг та кохання. Головна героїня Льоля переходить в нову школу з престижного ліцею. Школа в бідному районі, досить стереотипна: хлопці-хулігани, дівчата в міні-спідницях і прозорих блузках. Слабші учні потерпають від булінгу. І от Льоля наважується виступити проти компанії хлопців, які головують у класі, а потім закохується в одного з них. От тільки Стас з нею наодинці і Стас у школі - дві різні людини. Тут підняті теми булінгу, проблем в сім'ї, насилля (в родині, у школі, сексуального). Але за рахунок обсягу (160 сторінок) якість тексту страждає. Я розумію, що це такий формат серії, але із цього задуму міг вирости вдалий роман young adult. Мені сподобалися головні герої - Льоля розкрита найкраще: не типова "мажорка", а розумна дівчина зі здоровим способом життя, а ще вона цікавиться екологією, що особисто мені імпонує. Стасу присвячено менше часу, а шкода - його можна було прописати, як дуже глибокого персонажа, зі своїми втратами та душевними травмами. Як для такого маленького твору, він розкритий більш-менш добре. Інші персонажі просто для фону, одноманітні і нічим особливо не вирізняються. Загалом, легке читання для перепочинку. Але, якби твір розширити, міг би вийти набагато кращий роман.