Авторка продовжує йти слідами Сапковського. І безперечно будуть ті, кому це сподобається, і ті кому ні. Я, на жаль, належу до останніх. У другій частині була спроба масштабувати історію до рівня воєнних дій між сусідніми державами. Але авторка вводить настільки багато нових персонажів за раз, що я в них загубилась. Я спіймала себе на тому, що читаю про величезну битву, а я не те, що розрізняю, хто є хто, мені якось всеодно на персонажів, які бігають навколо. І це погано. На щастя, десь після половини книги ми повернулися до звичних пригод нашої відунки і її випадкових/невипадкових попутчиків. Загалом дуже відчувається, що це перехідна книга, зав'язується багато глобальних конфліктів, але жодна з сюжетних арок так і не закривається. Місцями сюжет дуже рваний і сприймається як окремі епізоди, а не плавна історія. Чи читатиму продовження? Однозначно, але потрібно буде перечитати дві попередні.