Дивовижно, але єдиним по-справжньому жахливим для мене моментом став епізод, зовсім не пов'язаний з містикою, кладовищем і його мешканцями, - спогад про смерть Зельди, про довгу хворобу, виснажливої та позбавляючої людської подоби, про "провину вижившого", що отруює подальше життя. В цій книзі багато тяжких тем, червоною ниткою через весь сюжет пролітає страх перед смертю, усвідомлення її наближення й невідворотності. Навіть у щасливих моментах тут відчувається щось невловимо тривожне, передчуття небезпеки. Автор майстерно передає моторошну атмосферу кладовища, всі ці темні стежки, хмиз, схожий на кістки, болото з оманливими вогнями і звуками, які краще сприймати як крики птахів, щоб зберегти тверезий розум. Розповідь доволі неквапливе, с зануренням у внутрішній світ героїв. Кінг без прикрас зображає їх звичайними людьми, яким властиво помилятися і які можуть зробитися абсолютно безсилими перед обличчям втрати. А епілог доводить, що, розбудивши зло одного разу, зупинитися вже неможливо.

В этом году я впервые прочел Стивена Кинга, две очень известные книги "Кладбище домашних животных" и "Сияние". Обе книги мне очень понравились. В этих книгах умело нагнетается "напряжение", хочется узнать, что будет дальше. В авторском слоге нет ничего лишнего. Стивен Кинг умело манипулирует тем, что всех нас пугает, создавая из этого оригинальные сюжеты. Чего мы боимся больше всего? Предположим, кто-то боится высоты и пауков, а кто-то нет. Но все люди боятся за благополучие своих близких, семьи, детей, даже домашних питомцев. Все люди боятся неизвестного, нового. Разве не страшновато бросить все переехать в другое место и там строить жизнь заново? Разве оставив насиженное место человек не боится худшего, какой-нибудь неудачи? Кинг выводит своих персонажей (месте с читателем) из зоны комфорта, в зону Неизвестного, а там начинает творить что ему вздумается. Он ничего не пишет про зомби, вампиров и призраков, к их нереальности все мы привыкли. Он заходит на территорию феноменов необъясненных наукой, и как тут не поверить в реальность происходящего?